День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Categories:Церковний календар

John_Chrysostom_and_Aelia_EudoxiaСьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір’ю, Антусою.  ПІсля служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов’язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: “Слава Богові за все. Амінь”.

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ТА ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Categories:Церква і суспільство

svichkaСьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці до вінця Божого творива – людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам’яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

Молитва на цей день:

Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним, комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
Коли наша пам’ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Реформації

Categories:Церковний календар

luther-hamer31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!
Зі Скарбниці щоденної молитви


Молитва на День Реформації:
Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Синод та Собор Української Лютеранської Церкви

Categories:Новини

2014_sobor_ulc_0121 жовтня ц. р. в місті Кременці, в приміщенні церкви Хреста Господнього пройшло засідання Синоду Української Лютеранської Церкви, а 22-23 жовтня пройшов Собор Української Лютеранської Церкви. Собор також проходив у приміщенні церкви Хреста Господнього в місті Кременці. Собор відкрився молитовним роздумом пастиря Романа Андрунціва (парафія Хреста Господнього, м. Кременець). Собор заслухав привітання від Президента Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду, Превелебного Марка Шрейдера, а також привітання від братів Марка Массманна, Шона Янґа та пастиря Ніла Шрейдера, які були гостями Собору зі США.2014_sobor_ulc_02

Собор заслухав звіти церковних служителів та громад та переобрав на наступний чотирирічний термін Секретарем УЛЦ брата Ігоря Рудзіка (парафія Воскресіння, місто Київ) та Скарбником УЛЦ диякона Василя Андрейчука (парафія Хреста Господнього, місто Кременець).  Перший день Собору завершився Літургією, проповідником на якій служив пастир Віктор Пащенко з парафії Хреста Спасителя (м. Севастополь). Собор продовжив свою роботу в четвер молитовним роздумом пастиря Олександра Кульчицького з громади УЛЦ в місті Тирасполь (Молдова). Есеїстом цьогорічного Собору був пастир Олександр Фещенко, який представляв церкву Благодаті Господньої з міста Токмака Запорізької області. Есе Собору має назву «Помічники пастиря».

2014_sobor_ulc_03Після обговорення есе Собору, делегати ухвалили програму з підготовки дияконів УЛЦ та ряд інших програм та рішень, що стосуються життя церкви. Собор завершився молитвою пастиря Олександра Гусара (парафія Св. Івана Богослова, с. Лазарівка, Тернопільська область). Головував на Соборі Єпископ В’ячеслав Горпинчук.

Проповідь на 17-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді

ПІЗНАТИ ХРИСТОВУ ЛЮБОВ
Lent-web(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тому-то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава. Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Ефесян 3:13-21).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що прообразом Джеймса Бонда був відомий англійський розвідник Томас Лоуренс. 1915 року він, будучи одним з провідників арабського повстання проти Османської Імперії, перетинав з декількома арабами пустелю. Їхали вони на верблюдах, закриваючись від сонця і піску. Мали з собою вони обмежений запас їжі та води. Раптом один араб спитався: «А де Джасмін?». «Хто такий Джасмін?», – спитався другий араб. «А це той такий жовтуватий чоловік. Він убив був якогось турецького митника і втік у пустелю». Незабаром стало очевидним, що Джасмін зомлів від спеки і десь у пустелі випав із сідла. Нарешті один араб промовив: «Яка різниця? Джасмін і копійки не вартий». Тож вони продовжили свою подорож на верблюдах.

Лоренц же повернувся і поїхав назад, у палючу пустелю. Через півтори години він знайшов Джасміна, засліпленого і майже божевільного від спеки та спраги. Лоуренс поділився із цим нещасним своїм невеликим запасом дорогоцінної води, посадив на свого верблюда і привіз його ввечері до гурту решти арабів. Араби були вкрай здивовані. Джасміна, не вартого, на їхню думку й копійки, Лоуренс врятував, ризикуючи власним життям. Невіруючим важко збагнути тих, хто допомагає іншим, нічого не вартим, на думку невіруючих, людям.

Сьогоднішній наш текст зі Святого Писання починається із благання Св. Павла не занепадати духом через Павлове терпіння або ж страждання за християн у Ефесі. Грішній людській природі властиво занепадати духом, коли починається біда. Але не так із віруючими, коли справа стосується переслідувань заради Христа. Господь у Нагірній проповіді каже: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Апостол Павло нині переслідуваний. Він зазнає утисків і страждань. Але водночас він уклінно просить християн залишатися бадьорими і бачити в тому, що відбувається із Христовим Апостолом – славу. І ця слава не просто Павлова, хоча Павло в цей час є блаженним, як і є блаженним є кожен переслідуваний християнин. Ця слава – їхня. Як і нашою є слава будь-якого переслідуваного проповідника чистого, непофальшованого Євангелія.

Адже чим сильніших ударів по Церкві завдає темрява, тим яснішим і яскравішим стає істинне Світло – Христос, Якому Церква поклоняється і Який є Головою Церкви, а ми всі є частинами тіла Христового. Отже, все, що відбувається з одним із нас, особливо із тим, хто залишається вірним Істині – Христові, стосується кожного з нас, бо стосується це всього тіла Христового, усієї Соборної Християнської і Апостольської Церкви.

Можна, звичайно, як араби з історії про Лоуренса, байдуже далі їхати на верблюдах і вважати, що комусь не пощастило – врешті-решт він сам «нарвався». Але тоді не треба називати себе християнином і при першій-ліпшій нагоді цим пишатися. Страждання наших сповідників є нашою славою через наше поєднання сповідуванням Христа в Його тілі – Христовій Церкві, в якій Бог об’єднує і євреїв таких як Павло і язичників, таких як християнин в Ефесі.

Павло каже сьогодні, що він продовжує молитися за своїх одновірців у ефеській церкві. Молитва його особлива. Вона не стосується припинення переслідувань або визволення Павла з неволі. Вона не стосується процвітання в цьому світі, достатку, їжі, одягу і всіх інших земних благ. «Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно», – каже про подібні молитви наш Господь.

Павло ж каже: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Святе Писання на сьогодні описує нам сьогодні задіяння у наше спасіння Святої Трійці: Отця, і Сина, і Святого Духа не у звичайному порядку, який ми використовуємо в нашій Хрищальній формулі.

Найперше Апостол згадує Отця Небесного. Він – Творець усього без винятку. Він – Творець усіх родів і народів на землі і на небесах. Він – Податель усякого добра. Він – люблячий Отець. Він – Отець, Який піклується про людство, а особливо про Своїх любих дітей – віруючих. До Нього звертається у молитві наш любий Апостол, аби Він дав нам за багатством слави Своєї не золота і не срібла, а Своєю силою зміцнитися в чоловікові внутрішнім.

Ми бачимо довкола себе різних людей. Хтось високий, а хтось низький. Хтось має сильні, «накачані» м’язи, а хтось ледь ходить білим світом, а то й прикутий до ліжка. Але може бути людина надзвичайно могутня фізично, а водночас квола духовно. Біснуватий із легіоном демонів усередині рвав ланцюги і кайдани трощив (Мр. 5), але духовно був цілковито мертвий. Лазар лежав хворий і в ранах біля будинку багатого, але Лазар, на відміну від багатого, що не мав недостачі ні в чому, був, лежачи і в раних, могутній у чоловікові внутрішньому, бо він мав віру.

Апостол Павло каже нам сьогодні звідки приходить ця сила віри – звідки зміцнюється чоловік внутрішній. Він каже «силою зміцнитися через Духа Його». Ось де береться наша сила. Не в наших зусиллях, не в наших ділах, а через Святого Духа – Другу Особу Святої Трійці. І зауважте, любі брати і сестри, що ми міцні у людині внутрішній вірою в Христа.

Віра в Ісуса Христа – ось головна мета діяльності Святого Духа в світі. Господь Святий Дух має свій інструмент для творення цієї віри. І Апостол Павло в Посланні до римлян (10:17) підсумовує, як діє Господь Святий Дух: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове». Апостол Павло найперше молиться, аби Господь Святий Дух творив цю віру в Христа в наших серцях і зміцнював її.

Ось чому на вівтарі в нас на найвиднішому місці лежить Євангеліє у Слові. Ось чому ц нас на вівтарі поряд із Євангелієм у Слові, розташоване Євангеліє у Таїнстві Святої Вечері. Бо Євангеліє у Слові, яке ми чуємо і в Слові воплоченому, яке ми куштуємо у Євхаристії, зміцнює нашу віру, роблячи наші серця домівкою Сина Божого, бо самі по собі ми немічні, а сильними нас робить лише Христос, як про це сповідує Апостол: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13).
Господь Святий Дух через нашого Апостола каже для чого нам потрібна ця віра. Не для того, аби ми сподівалися заслужити собі спасіння. Не для того, аби хвалитися собою чи своїми ділами. Віра потрібна для зовсім іншого. Апостол каже, що ця віра потрібна нам, аби ми, будучи закорінені й основані в любові, тобто на любові Христовій, змогли зрозуміти щось насправді неосяжне.

Апостол каже, аби ми могли зрозуміти «що то ширина й довжина, і глибина й вишина». Це друга молитва Апостола на сьогодні. Віра приносить нам розуміння Христа. Невіруючий може сотні разів переглядати Біблію, писати про неї якісь критичні нісенітниці, які будуть радо підхоплюватися таким само невіруючим світом і тиражуватися навіть у популярних журналах. Але невіруючий ніколи не зрозуміє ані Христа, ані усієї величі Христової любові.

Це розуміння дає лише Господь Святий Дух Своїм віруючим дітям – вам, любі брати і сестри. Христова любов справді неосяжна. Вона простягається на весь світ і охоплює все людство. Не всі цю любов цінують. Дуже багато людей цю любов у невірстві відкидають. Але цю любов розуміють усі святі – усі спасенні вірою в Месію-Христа, починаючи від Адама, і закінчуючи останньою людиною, яка народиться на цьому світові і увірує в Ісуса Христа.

Недаремно Апостол Павло молиться про пізнання цієї любові у вірі. Адже так важливо знати Христа люблячого – Христа, Який нас прощає. Так важливо розуміти і знати Христа, Який нас настільки любить, що забирає гріхи кожного з нас на Себе і несе всі ці гріхи на Голгофу. Важливо розуміти невимірність любові Сина Божого, Ісуса Христа, Який нас настільки любить, що віддає Себе Самого у жертву за всіх нас і за кожного з нас зокрема.

Голгофа, хрест Господній – ось мірило Христової любові і коли ми розуміємо Христову любов, ми хочемо бачити хрест, бо саме він є найбільшим символом любові Сина Божого до кожного віруючого і до цілої Церкви – до всіх святих. Христова любов до вас, любі брати і сестри, спонукала Його, аби Він обрав смерть на хресті за ваші гріхи заради того, аби ви могли сьогодні тішитися і прощенням ваших гріхів у Його Ім’я і радіти Його воскресінням, яке передвіщає ваше грядуще воскресіння у час повернення розп’ятого і воскреслого Христа у славі.

Любов Христову осягає лише віра. Коли вам погано, згадайте про Христову любов. Знайте, що Він вас любить завжди: і тоді, коли вас люблять інші люди, і тоді, коли вас може ненавидіти ваша сім’я або навіть ціле місто або й ціла країна. Христова любов ніколи не перестає і саме про Христову любов виспівує кожен Христів Апостол.

Вони цю любов пізнали у своєму житті і на власному прикладі. Не було Апостола, який одним або іншим чином не зрадив був Бога. Але Христос їх полюбив і їх спас. І точно так само Христос любить вас, дорогі віруючі Української Лютеранської Церкви і Він хоче, аби ви сьогодні пізнали ще більше невимірність і невичерпність Його любові до вас особисто. Відомий розвідник Лоуренс повернувся, аби порятувати того, кого навіть його товариші вважали за ніщо. Ісус помер за всіх грішників таких як Джасмін з оповіді про Лоуренса і таких як ми, безбожних і ворожих істот до Бога, адже такими були ми до нашого спасіння.

Світ, наша грішна плоть, а особливо диявол з усіх сил будуть намагатися нас переконати в тому, що Бог нас не любить. Але Господь Святий Дух діє всупереч світові, плоті і всім демонам на світі. Через це Він так хоче, аби ми були щонеділі в церкві, бо саме тут, сьогодні, зміцнюється наша віра в Христа, наша внутрішня людина стає сильнішою і ми більше переконуємося в тому, що Христос нас любить більше, більше і більше.

Апостол сьогодні молиться про наше наповнення цією Божою любов’ю, аби все наше єство було наповнене усіма Божими дарами. Молімося про це сьогодні і ми, знаючи і надіючись на Бога, Який «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь».

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Тарас Коковський. Поезія

Categories:Християнська поезія

tk2009ОСІНЬ…

***

Ліків шукаєш
Від смутку
Й неспокою
Досі? –
Осінь!

Серце й душа
Доторкнутись
До вічного
Просять? –
Осінь!

Втрату і біль
Приховати
Від себе
Не в змозі? –
Осінь!

Рим і натхнення
Ніщо вже
Давно
Не приносить? –
Осінь!

Музика дивна
Краси
У багатоголоссі –
Осінь!
11 жовтня, 2014 р.

***
Тихше!
Чуєте? – Осінь!
Мовчки йду по алеї,
зойк опалого листя
знов озвався у серці.
Вже душа в листопаді…
Як в сповільненім кадрі –
так нечутно встеляють
стежину листочки.
Ні, я зовсім не плачу,
Де ви бачите сльози, –
То останній дарунок
швидкоплинного літа.
Гляньте!
Бачите? – Осінь
Жовто-синім фарбує
Холодні світанки…
Та вже хтось на мольберті
Готує скраєчку білила,
І йому опиратися
Вересню й жовтню несила…
І хоч нині вони
Ще панують у власній господі –
Десь поблизу зима
Колисанки збирає природі…

1975-2014

Проповідь на 16-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді

Word-and-SacramentПРІОРИТЕТИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           
Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!   (Євангеліє від Св. Матвія 6:24-34). 

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу королева Єлизавета попросила якогось багатого купця здійснити важливу подорож від імені та заради англійської корони. Купець почав відмовлятися, кажучи, що довга відсутність  виявиться фатальною для його справи. «Ви займайтеся моїми справами», – відповіла королева, «а я займуся вашими».
Минув час. Наш купець повернувся, виконавши місію королеви. І виявив, що його справа через патронаж і опіку королеви значно виросла і він став значно багатшим, аніж був перед тим, як вирушити в подорож за дорученням англійської корони. Він займався головним, а все інше йому додалося.
Сьогодні наш Господь Ісус Христос дає нам виразний наказ, що саме нам шукати і чим саме нам слід займатися насамперед. Сьогоднішнє наше Євангеліє розпочинається зі слів Божого Сина про служіння. Він каже, що є всього на всього два пани, яким можна служити.  І це – Бог або мамона.  Ви можете здивуватися і сказати, що мовляв, поклоніння мамоні стосується, напевне лише часу Христового земного служіння.  Проте це не так. Поклоніння мамоні продовжується повним ходом і в наш час.
Сучасний світ – яскравий представник поклоніння мамоні. Послухайте, як засуджує Господь Святий Дух вустами пророка Амоса  поклоніння мамоні: «Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, кажучи: «Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?» Господь присягнув славою Якова: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!» (8:4-7) Господь не забуде поклоніння мамоні могутніх цього світу!
Що сучасна Україна дуже відрізняється від Старозаповітного Ізраїлю? Можливо, в нас неділя – день святий і принаймні зранку не працюють базари та магазини? Чимало наших братів і сестер нарікають, що не можуть прийти до церкви недільного ранку саме через те, що змушеніпрацювати! Якщо до них існує примус, то ситуація набагато гірша з тими, хто добровільно вирішує попрацювати у святий день, аби якось поліпшити власне становище, удосконалити своє життя, поправити свій фінансовий стан. Це і є, любі брати і сестри, поклоніння мамоні.   Заплату за таке поклоніння Господь проголошує: «І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє. І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!» (Ам. 8:9, 10).
Думка про те, що цієї неділі я поліпшу власною працею власне таки становище, а наступної прийду на службу Божу, якраз і є тим, що засуджує сьогодні Бог Син, кажучи: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Але як нам жити?  Нам так багато всього потрібно для життя!
Справді? Але що потрібніше?  Господь каже нам сьогодні: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?» Що для вас важливіше атрибути життя чи саме життя? Одяг для тіла чи саме тіло?  І це дуже серйозне застереження від Творця. Він каже нам: «Виставляйте правильні пріоритети!» Ви і ваше життя – набагато головніші від усіх тих речей, за якими ви женетеся. Допоки не пізно, виставте правильні пріоритети!
Якщо не можете виставити їх самі, озирніться на довколишній світ. Господь перше наводить приклад з їжею. У нас є спокуса думати, що наша їжа – відповідальність лише наша особиста.  Проте Господь Ісус таку думку спростовує: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?»  Журба нічого не вирішить.  Як і не вирішить наших проблем із хлібом насущним нехтуванням Подателем хліба. І навпаки наш достаток прямо залежний від нашої надії на Нього, нашого поклоніння Йому.
Так само, власне кажучи, як і одяг. Божий Син засуджує наші клопоти про одяг: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»
Ми не даруємо власний одяг людям, яких ми шануємо та любимо. Тим більше ми не прикрашаємо свої домівки одягом у найурочистіші миті нашого життя.  Ми даруємо квіти.  Живі квіти ми використовуємо як прикраси. Квіти – створіння Божі. Звісно, селекціонери виводять різні нові сорти. Але вони використовують прекрасну основу і чудесний матеріал вже створений Богом. Господь прекрасно зодягає Свої рослини, квіти. Господь тим більше попіклується про одяг для Своїх дітей.
Наш Спаситель робить висновок: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно». Хтось може сказати: «Тобто я можу тепер не працювати і Бог мені дасть усе, що потрібне?» Ні – Господь тут не каже, аби ми не працювали. Він каже, аби ми не журилися і, аби ця журба на змушувала нас поклонятися мамоні, який нічого не дає.
Господь каже, аби ми замість журби, яка мимоволі ставить на перше місце в нашому житті мамону і відводить від істинного поклоніння Богові, надіялися на Нього і поклонялися Йому. Любили не мамону, не гроші, а Бога, Який створив нас і Який продовжує про нас піклуватися. Господь каже, аби ми трималися Бога і нехтували мамоною, а також служили Богові і покладалися на Його опіку, як той купець, який вирушив на виконання місії королеви Єлизавети. Якщо людина (навіть королева все одно залишається людиною) виконала своє слово, то тим більше Своє Слово виконає Бог. «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії», – каже Апостол Петро (1 Петр. 1:25).
А в кінці звучать найголовніші слова Спасителя. Він каже: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться». Найголовнішим пріоритетом нашим є Царство Боже і Божа праведність. Навіть якщо ми тут заробимо десятки або сотні мільярдів доларів, вони нічого не дадуть нам для нашого майбутнього, справжнього майбутнього. Жодна сума грошей не врятує українського олігарха від вічних мук у пеклі. Як і не врятують жодні кошти найбіднішого українського громадянина. Все людське життя, з людською праведністю обов’язково закінчується фізичною смертю і вічністю у вогняному озері зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубів (Мт. 22:13).
Вічне життя, радість, блаженство є лише у Царстві Божому. У Царство Боже може ввійти лише людина праведна, тобто людина зодягнена у праведність Божу. Господь каже, аби ми просто трудилися для цього життя, а справді шукали Його Царства і Його праведності. А де нам знайти Боже Царство?  Де нам шукати Божу праведність?
Господь каже нам, що далеко на пошуки вирушати не треба. Він каже: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:5, 6). А тим, хто народився згори, хто охрищений в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, тим, що вірують, Він каже: «Божеє Царство всередині вас!» (Лк. 17:21). Царство там де Цар Небесний – Ісус Христос.  Вам, що каєтеся в гріхах і надієтеся на Христа, Апостол Павло каже: «Ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим. 8:9, 10).  Він нас підбадьорює: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).
Царство – там де Цар.  Якщо Цар Христос живе всередині вас вірою, то й Царство Боже вже всередині вас.  Якщо ви у Христа зодягнулися, то ви зодягнуті у Його праведність. Аби ви були зодягнуті у Його праведність, Син Божий забрав на Себе усю нашу праведність, з усіма її гріхами та переступами і приніс Себе Самого в досконалу жертву на хресті.  В Його Ім’я вам дарується прощення. В Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого ви – виправдані.  В Його Ім’я ви маєте вічне життя. Праведний, каже пророк, житиме вірою в Христа.
Саме проти цього буде найбільше воювати диявол. Саме це найбільше непокоїть мамону. Саме для того, аби від вас відібрати Царство Боже і воскресіння до вічного життя у Царстві Небесному, такі титанічні зусилля на всіх рівнях ворог роду людського спрямовує на те, аби змусити вас втягнутися в перегони світу і журбу, яка неминуче з ними пов’язана.
Бо тоді наша віра слабне і в кінці, не маючи поживи, вона помирає, а з нею втрачається і Царство Боже і праведність Христова. Бо немає віри – немає Христа, не має Його праведності, немає Його Царства і воскресіння до вічного життя. А є лише марна гонитва за добрами цього світу, суєта суєт і шалені перегони до вічного вогню аду.
Наш Господь любить нас і бажає нам добра. Він хоче, аби ми жили вічно. Через це Він знову наголошує: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» І натомість запрошує нас щонеділі на святковий, щедрий банкет, де ми не лише чуємо Його Слово, але й куштуємо істинне Христове тіло та п’ємо істинну Христову кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері, аби бути одним із Христом, аби Царство Боже міцніло в нас і аби праведність Христова щонеділі покривала нас з голови до ніг та годувала нас поживою небесною повіки. А до того часу люблячий Бог даватиме нам усе необхідне для нашого життя в цьому світі. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Проповідь на 15-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді
fruitful-vineУЧИНКИ ПЛОТІ ТА ПЛОДИ ДУХА
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
І кажу: ходіть за Духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Законом. Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями  (Галатів 5:16-24).Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одна матуся спекла дуже смачного торта і покривши його шоколадною глазур’ю та йдучи в центр міста, сказала своєму синочкові: «Синочку, поки мене немає вдома, не зачіпай торта». «Добре, мамо», – обіцяв син. Повернувшись, мати зауважила шоколад і між пальцями свого сина і на кутиках його рота. «Хіба я тобі не казала не зачіпати торта?» «Казала». «Хіба я не казала тобі, що коли сатана тебе спокушує, то слід йому сказати, щоб він забирався геть від твого обличчя?» «Казала. Але він зайшов ззаду і підштовхнув мене просто до торта», – відповів син матері.
Як часто всі свої гріхи ми перекладаємо на диявола!  Це – правда, що диявол безпосередньо причетний до нашого нинішнього грішного стану. Адже якби не його обмани та підбурювання нашої праматері, Єви до гріха, історія людства могла би скластися зовсім по-іншому і ми всі сьогодні прославляли би Господа, живучи вічно в раю. І це правда, що наш «супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).
Але дуже часто ми хочемо поводитися як хлопчик, котрий не зміг виконати наказу своєї матері і нашкодив, а потім всю провину спихнув на диявола. Мовляв, це він підштовхнув його до того смачного і водночас злощасного торта!  Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам про нашу власну відповідальність і про те зло, яке живе не поза нами, а безпосередньо в нашому тілі.
Апостол говорить нам про постійну боротьбу, яка буде відбуватися в нашому тілі аж до дня нашої фізичної смерті або ж до повернення Господа Христа у славі. Цю постійну боротьбу відчував і сам Апостол. Ось як він описує цю власну боротьбу в листі до християн у Римі (7:14-20): «Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю-бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені».
Апостол Павло сьогодні підсумовує наш стан такими словами: «тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете». Ви, напевно, у власному житті потрапляли в таку ситуацію, що мимоволі робили те, що хоче ваша плоть і лише дещо згодом розуміли, що скоїли гріх. Так буває через те, що наше тіло, наче невиліковною хворобою заражене гріхом.  І це – не тільки наше тіло, але такими є тіла всіх людей. Не було, немає і не буде на світі людини, народженої від людських батьків, без гріха. Тіло заражене гріхом і хоче робити те, що дуже добре вміє – грішити.
            Наш любий Апостол сьогодні нагадає нам про гріхи – вчинки тіла. «Учинки тіла явні»,  – каже він, «то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього».
Господь Святий Дух починає з трьох дуже поширених гріхів: перелюбу, нечистості і розпусти. Якщо інші гріхи часто кояться всупереч волі іншої людини, то в гріхах проти Шостої Заповіді участь обоє людей зазвичай беруть добровільно. Оскільки, нібито не чиниться насильство щодо ближнього, то виникає дуже небезпечна ілюзія, що все гаразд, ніхто не ображений, нікому не завдано болю, а отже й гріха немає, а якщо навіть є, то він – мізерний і не вартий жодної уваги. Але реальність з Божого погляду – зовсім інша. Гріх коїться. Жахливий гріх коїться проти другої половини в шлюбі, яку зраджують.  Але якщо навіть такої половини немає, то не менший гріх коїться проти святого Господа Бога.
Ідолослуження і чари теж, на перший погляд, не дуже помітні гріхи. Бо хто знає про те, коли хтось звертався, наприклад, до ворожки або радився з астрологами, читаючи їхні гороскопи. Втім це – дуже тяжкі гріхи проти перших трьох Заповідей. І ці гріхи – учинки тіла.
Решта гріхів – досить помітні. Це – ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі та завидки. Ці вчинки тіла нападають безпосередньо на нашого ближнього. Це – гріхи про цілої Другої Скрижалі і хоча вони не застосовують рук до людей довкола нас, вони руйнують життя і здоров’я наших ближніх, і часто завдають непоправної шкоди репутації невинних людей.
П’янство, гулянки й подібне до цього можуть бути найвиднішими гріхами. Адже там, де п’янство і гулянки – там дуже багато галасу і шуму, при чому – галасу й шуму часто дуже веселого.  Але яка радість з того, коли руйнується здоров’я, коли плоть розпалюється до непотрібної балачки або перелюбу, коли марнуються кошти, які можна витратити на добрі справи?  Господь називає ці вчинки тіла гріхом і застерігає: «Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»
Вони можуть бути охрищеними і навіть бувати в церкві. Але коли вони такі вчинкисвідомо роблять, то виявляють власне невірство і відкидають Святого Духа, грішать проти Нього.  Адже Господь Святий Дух закликає нас розкаятися у наших гріхах і шукати притулку в Сина Божого, Який не вчинив жодного гріха, а прийшов, аби нас спасти. Ісус Христос приніс у жертву Самого Себе, аби ми були прощені. Ісус воскрес із мертвих, аби ви вірою в Нього були виправдані і називалися дітьми Божими, і ходили за Духом, а не за тілом.
І це – зовсім інше життя. Ви, любі брати і сестри, що каєтеся у ваших гріхах – прощені.  Ви – діти Божі. Вам належить вічне життя у Царстві Небесному.  Вас Ісус воскресить у час Свого славетного повернення. Але поки-що ми ходимо у цьому світі і будемо ходити, жити або до часу нашої фізичної смерті або до повернення Христа у славі. Проте хода наша інша – за Духом.
            Всі люди можуть ходити за тілом.  Власне кажучи, всі люди ходять за тілом. Але ходити за Духом можуть лише ті, кому даний Святий Дух, тобто віруючі в Христа – ви, члени парафії Воскресіння. Аби робити вчинки тіла, які засуджують людей до вічних мук у аду, особливого вміння не потрібно. Такі – вчинки природні для грішних людей.
            А ось вчинки, які далі перераховує Апостол, вони є плодами Духа.  У вас, любі брати і сестри, що віруєте в Христа, живе Господь Святий Дух, Третя Особа Святої Трійці. В одному з листів до коринтян Апостол Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1 Кор. 6:19). Ви – храм Духа Святого, любі брати і сестри.
Господь Святий Дух діє безпосередньо у вашому житті.  Це у вашому безпосередні єстві Він приносить ці чудесні плоди: любов, радість і мир. Господь Святий Дух наповнює вас любов’ю, адже Бог вас любить і Бог любов Свою до вас доводить не лише усіма матеріальними благословеннями, які ви маєте в цьому світі, а насамперед – Ісусом Христом, Який настільки вас полюбив, що поклав за вас душу Свою, аби ви сьогодні могли втішатися прощенням Божим, а в майбутньому вічним життям у Царстві Небесному. Через це ваша душа повниться любов’ю.
Так само як Святий Дух наповнює ваше єство радістю, що виспівує: «Благослови, душе моя Господа і вся істото моя – святе Ім’я Його» і радіє навіть у часи важких випробувань, знаючи, що ніхто і ніщо не зможе відділити від любові Божої і від вічної радості, яка чекає нас у Царстві Божому.  Так само як Святий Дух дає в наші душі мир – особливий мир, мир з Богом, мир який здобув для нас Божий Син на хресті і який Він зміцнює сьогодні, стаючи з нами одним, даючи нам спожити Його істинне тіло та скуштувати Його істинну кров у хлібі та вині Святого Причастя.
Господь Святий Дух у вас і через вас, любі брати і сестри, діє і в житті ваших ближніх, приносячи у вас інші чудесні плоди: довготерпіння, добрість і милосердя. У жорстокому світі, який наповнений війною, злобою і жорстокістю ці плоди – особливо яскраві та привабливі. І вони також – вкрай потрібні для цілого нашого народу, для його добра, для його добробуту, а особливо для його вічного спасіння. Ви – щасливі, маючи ці плоди, аби зароджувати ними не лише в своїй сім’ї та родині, але й у всьому нашому змученому війною та іншими стражданнями суспільстві. Зароджуючи цими плодами, ви – блаженні, як каже Господь: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5:6-8).
Господь Святий Дух у вас і через вас діє в житті цілого світу, приносячи решту плодів, про які сьогодні нас навчає Христів Апостол: віру, лагідність і здержливість. Віра – дар Святого Духа.  Віра – плід Святого Духа. І віра не будемо мовчазною, як написано: «бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Рим. 10:10). Лагідність і стриманість, останні два плоди Святого Духа, про які нам сьогодні звіщає Апостол виявляються у нашій щоденній поведінці, приносячи свідчення про нашого люблячого Спасителя і про наш новий стан у якому ми відреклися від нашого грішного минулого, а ще в сучасному живемо майбутнім воскресінням і вічним життям у Божому Царстві.
Апостол каже нам сьогодні, що на таких Закону немає, тобто його немає на віруючих, на вас, любі брати і сестри. Ви, що ходите за Духом, що приносить у вас такі чудесні плоди, виявляєте, що ваше тіло з пожадливостями та похотями розп’яте і ви не будете шукати виправдання своєму гріхові, як це інколи роблять маленькі діти, а будете в каятті ходити за Духом Божим, який живе у вас і водить вас Божими дорогами і зароджувати чудесними плодами на добро іншим людям і на славу Богові. Заради Христа. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Проповідь на 14-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді
Law and GospelЗАКОН І ОБІТНИЦЯ
         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос. А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці. Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника. Але посередник не є для одного, Бог же один. Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби-бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону! Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа  (Галатів 3:15-22). 

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли у християнській каплиці одного з університетів проповідував пастир, один студент спитався в іншого: «Що це таке той гріх, про який він говорить?» Цей інший студент відповів: «Напевно, це має щось спільне з Адамом і Євою».  «А», – зробив висновок перший студент, «тоді до нас це не має жодного відношення».
Насправді, любі брати і сестри, гріх стосується безпосередньо і вас, і мене. Нині стали популярними сімейні або ж родинні дерева, родоводи. Багато-хто відстежує своє коріння у сподіванні краще зрозуміти звичаї і традиції своєї родини, народу та країни, а ще – для того, аби краще зрозуміти самого себе. А що було би, якби ви могли простежити своє коріння аж до самого початку? Ви би зробили дивовижне відкриття. Це коріння роду було би таке саме як у вашого сусіда ліворуч. Ви бачите, хто біля вас сидить?  І воно було би таке саме, як у вашого сусіда праворуч. Адже і ваш сусід ліворуч і праворуч, позаду і попереду, як і ви має одних і тих самих предків – Адама і Єву.
І цей факт, любі брати і сестри, дає нам можливість зрозуміти дві вкрай важливих речі.  Вони – настільки важливі, що від них залежить все наше теперішнє і майбутнє, і навіть ціла вічність. Перший факт – через наших прабатьків, Адама і Єву, ми створені люблячим Богом, Який завжди хотів і хоче, аби ми жили вічно.  Другий факт – через наших прабатьків у світ увійшов гріх, а гріхом – смерть.
Гріх стосується не лише Адама і Єви, а кожного їхнього нащадка, кожного з нас. Ми всі народжуємося, заражені гріхом.  І через цей гріх, який живе всередині кожного з нас, ми приречені до смерті. Це – жахливо, але це – факт. Вирок за гріхи звучить так: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Упродовж усього подальшого існування після зараження гріхом, людство намагалося якось покласти край смерті, не лише фізичній, але й вічній. Коли не вдавалося знайти або винайти еліксир життя, в хід ішли добрі діла, аби якось пом’якшити вирок за гріхи.
Якщо не вдається жити відповідно до Десяти Заповідей, то я спробую добитися пом’якшення вироку Божого чимось екстраординарним. Я перестану вживати певний вид їжі.  Я стану ченцем.  Я буду мучити своє тіло і переконувати своїх ближніх, аби так само робили й вони.  Я буду ходити-їздити на прощі. Я буду здійснювати паломництва у далекі краї, аби хоч якось заслужити змилування Боже, а з ним прощення моїх провин і вічне життя. Знайомі практики, чи не так? Вони властиві практично всім світовим релігіям. Але всі вони – марні.
Всі вони – марні, бо відвертаються від Божого Слова і затуляють вуха на Божий заповіт, вважаючи його занадто простим для такої справи, як спасіння і вічне життя. Сьогодні Божий Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух обурюється на тих, що відкидають Божий заповіт. Він каже, що «навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає».  Бувають, звісно, винятки. Але вони зазвичай закінчуються кримінальними справами та тюремними строками.
Біда в тому, що люди, які змінюють Божий заповіт, не читають кримінальної справи, яка пишеться проти них у Біблії і впевнені, що Суддю вони зможуть підкупити хабарями – власними ділами. І так мислячи та діючи, вони впевнені, що роблять правильно і кажуть: «Так само робили і наші попередники, і так робили певні святі отці у перших століттях Церкви.  Ми просто повторюємо їхнє вчення і їхню практику».  Мудрець в Еклезіясті пише: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!… Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!» (1:9, 10).
Апостол Павло обурюється на тих, що навчають про спасіння ділами вже в часи його апостольського служіння.  Власне кажучи на таких учителів обурювалися всі пророки, з Мойсеєм включно, який говорить про спасіння самою вірою в грядущого Христа. І розповідає нам про Авраама.  Про його віру, яка зараховується йому в праведність. Не діла, а віра.  Не Закон, тобто діла Закону, а віра – сама віра в Христа.
            Спасіння дається лише тим хто не надіється на діла Закону, а вірує в Христа. Саме ті, що визнають власні гріхи і власну неспроможність спастися і саме ті, що уповають винятково на обітницю Божу про Христа – спасенні. Саме вони є насінням Авраамовим – віруючими, справжніми дітьми Авраама, отця віри, який не надіявся на власні діла, а увірував в обітницю Божу про Христа – увірував у Христа і це йому залічено в праведність.
Сьогодні, аби розвіяти різноманітні ілюзії, якими так щедро наповнений наш мульти-релігійний світ Христів Апостол промовляє важливе уточнення: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос». Існує багато славетних учителів, равинів, отців, філософів.  Але обітниця Божа одна-єдина – спасіння в Христі, і лише в Ньому. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали»,  – проповідував був Апостол Петро незабаром після П’ятдесятниці (Дії 4:12).
Цю саму істину доводить християнам в Галатії і в Україні Апостол Павло. Обітниця про спасіння і вічне життя дана Авраамові і Насінню його, яке є одне-єдине, Христос. Бо Авраамові Господь Бог промовив «І всі народи землі будуть (і далі я наводжу буквальний переклад) насіниною твоєю благословляти себе» (Буття 22:18).  Ця Насінина, каже Апостол Павло – Христос.
Благословляються цією Насіниною ті, хто вірує в Христа, уповає на Нього, покладає на Христа усі свої сподівання про прощення та вічне життя. Саме в Христі Бог обіцяє нас простити.  Саме Христова жертва – досконала і вічна, як досконалим і вічним є Сам Божий Син, Який стається Насіниною – істинним і безгрішним Сином Людським заради нас. Христос приносить у жертву за всі ваші гріхи, помирає на хресті замість вас і Його, як Насінину, ховають у землю, але Він, як Насінина проростає і рясно зароджує, воскресає і виправдовує від звинувачення Закону усіх, хто на Нього надіються – усіх, хто на Христа уповає – усіх, хто в Сина Божого вірує і покладає на Нього усі свої сподівання у прощенні гріхів та вічному житті.
Вічне життя віруючих – це реальність, яка ґрунтується на Божому заповіті – на Христовому житті, смерті і воскресінні. Апостол каже, що Божа обітниця про прощення гріхів і вічне життя – одна-єдина: Ісус Христос. Лише Він здобуває для нас вічне життя.  Лише Він – наша небесна їжа, якою ми зміцнюємо наші сили, несучи наші власні хрести, маючи при цьому змогу скуштувати істинне тіло Сина Божого та відпити з Чаші Його святої та істинної крові у Євхаристії.  «Ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!» – підбадьорює нас Спаситель.
«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви»,  – потішає нас Христос Бог, провіщаючи про Своє повернення і наше воскресіння, і вічне життя в Божому Царстві (Ів. 14:1-3).
Але, на жаль, ми й нині, як і тоді, чуємо зовсім інші голоси, які закликають до діл і надії на діла, на Закон. Егоїзм, самовпевненість, зухвалість, сліпота, наведені сатаною, змушує декого закликати ігнорувати Божу обітницю, а натомість братися самим за діло і власними заслугами прокладати дорогу на небеса повз Христа або ж поряд із Христом.
Апостол на це каже: «А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці». Спасіння – лише у Христі. Той, хто в Законі шукає спасіння – не розуміє Закону і спасіння ставить з ніг на голову, і перекручує Боже Слово та спотворює Божу волю.
Для чого був даний Закон? «З причини переступів!» – каже Св. Апостол. «Все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа», – промовляє він в кінці нашого тексту з Писання на цю неділю. Закон був даний, аби виявляти гріх. Закон був даний, аби виявити нам наш справжній безнадійний стан, аби привести нас до розкаяння і усвідомлення того, що ми самі спастись не можемо, а потребуємо Спасителя – Христа.
«Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні!» – вигукує Апостол. Звісно ж, Закон не виступає проти Христа. Закон змушує нас шукати милості в Христа. А тим, кого Христос знайшов, Закон радить як жити, застерігає аби ми не переходили межу гріха і повчає нас істинним, а не вигаданим добрим ділам, які Господь Святий Дух підсумовує для нас у Десяти Заповідях і, підсумовуючи які Господь Христос каже: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це – найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37-39).
А Бога без обітниці любити неможливо. Як і неможливо без обітниці любити ближнього. «Мертві сраму не імуть»,  – говорив колись наш ще язичницький князь Святослав Хоробрий. Мертві у гріхах також не можуть любити ані Бога, ані свого ближнього. Ані розуміти Бога, як його не розуміли двоє студентів, слухаючи проповідника. Ті, що надіються на Закон – мертві. І щоразу, уповаючи на свої діла, вони кидаються на амбразуру Закону, сподіваючись таким чином ожити. Натомість гинуть і вічного життя не вспадковують. «Якби-бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!». Але Закон не оживляє. Закон нищить. Закон убиває.
Оживлює лише обітниця, тобто Євангеліє. Життя вічне дається з віри в Ісуса Христа. І то самої віри в Нього. Заради Христа. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Проповідь на 12-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді
Pharisee-and-Publican-Stained-glassПОНИЖЕННЯ І ПІДНЕСЕННЯ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.  Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!…» Говорю вам, що радше цей повернувся до дому свого виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.   (Луки 18:9-14). 

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, китайці мають приказку, що в компасі є п’ять стрілок: північ, південь схід, захід і де ви є. Остання – найважливіша. Ми не можемо знати, куди іти, якщо не знаємо, де ми є. Як нам добратися додому, якщо ми не знаємо, де ми перебуваємо?  Якщо ми раптово опинимося в незнайомій для нас частині Києва, ми будемо блукати, але врешті-решт ми якось дійдемо до бажаної мети. Але уявіть собі на хвильку, що ви опинилися взагалі в незнайомому місці.
Ви взагалі не знаєте, де ви є. Можливо ви в Житомирі, а можливо в Запоріжжі. Можливо ви в Україні, а можливо в Румунії. Можливо ви в Європі, а можливо десь в Південній Америці. Довкола все чуже. Довкола всі чужі. І як би ви не намагалися визначитися з тим, де ви все-таки перебуваєте, у вас нічого не виходить. Куди іти, аби хоч на крок наблизитися до рідної країни, до рідного міста, до своєї домівки? Справді, важливо знати, де ви є, аби розпочати рух в правильному напрямку.
Сьогоднішня притча, яку для нас розповідає наш Господь має справу теж із визначенням свого правильного місця перебування. Господь нам наводить приклад двох чоловіків: фарисея і митника. Не випадково Господь ставить фарисея на перше місце, а митника – на друге. Фарисеї були вельми шанованими членами суспільства. Саме слово фарисей означає «відділений». На фарисеїв так і дивилися, як на відділених від звичайних людей, грішників. Фарисеї, на думку, багатьох людей, були дуже близькими до Бога. Звичайні люди дивилися на те, що фарисеї не просто ревно намагалися виконати Закон, але й доповнювали його все новими правилами і не могли не захоплювати їхньою само-дисципліною та фарисейським аскетизмом.
Власне кажучи, саме такому погляду на себе і такій про себе думці фарисеї не лише сприяли, але й всіляко її розвивали. Вони любили молитися прилюдно «по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди» (Мт. 6:6). Під час посту вони робили все, «щоб бачили люди, що постять вони» (Мт. 6:16). Вони пишалися своїм походженням і гордо стверджували: «Авраамів ми рід» (Ів. 8:33). Господь так описує їхню прилюдну поведінку: «Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!» (Мт. 23:5-7).
Чому ж тоді Іван Христитель, коли ці вельми шановані юдейською громадою, люди прийшли до нього, аби він засвідчив їм свою повагу, він зробив цілковито навпаки і грізно промовив: «Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:7-10).
Відповідь ми знаходимо, як в словах Івана так і в сьогоднішніх словах Сина Божого. Фарисеї вірили, що їм ні в чому було каятися. Вони вірили, що вони йдуть в Царство Боже прямою дорогою і впевненою ходою. Вони вірили, що головним у спасінні було виконання певних правил. Навіть у храм вони заходили не для того, аби розкаятися, а для того, аби похвалитися. Не Богом. Собою. Господь каже, що він молиться про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди».
Вищий пілотаж само-праведності, коли до цього тулять Бога і саме власне само-праведність приписують Богові. Так наче Бог винен в тому, що цьому фарисеєві не потрібен Спаситель. Адже він вихваляється: «я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник».  «Я не беру хабарів, не забираю в людей останнього», – наче хвалиться собою шанований фарисей. «Я також дотримуюся усіх свят і релігійних правил. Я вчасно проказую всі молитви і правильно говорю.  А також я ніколи не чинив перелюбу, а живу в мирі та спокої зі своєю дружиною. І тим більше, я не прислуговую римській владі, збираючи податки для чужоземного уряду, як ось цей жахливий митник. Він же – здирщик і неправедний, і напевно ще й до всього ж перелюбник».
            Наш фарисей з усіх сил хизується собою. А митник у храмі лише додає до його самолюбування усіх найсвітліших фарб для власного образу і найчорніших фарб для образу митника. Врешті-решт, хіба нам теж не буває приємно похвалити себе, принаймні так, що ніхто не чує, порівнюючи себе з іншими людьми. Ви ж, напевне, теж знаєте здирщиків. Та й неправедних ви знаєте. І може знаєте перелюбників або й навіть митників, що за гривню рідну матір продадуть?
А ще наш фарисей далі молиться про себе: «Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» «Я не лише ліпший від усіх людей в суспільному житті»,  – наче каже він, «але й в релігійному житті я бездоганний. Двічі на тиждень я пощу. Середа і п’ятниця або якісь інші – не те, що без м’яса, а без їжі взагалі проводжу. А ще даю десятину з усього, що тільки в мене з’являється. Веду спеціальний облік і дуже чітко все відраховую». Фарисей хвалиться собою.  Він хвалиться власним бездоганним моральним станом. Хто йому може докорити?  Всі навпаки ставляться до нього з повагою. Фарисей хвалиться своїми ділами.  Хто ще може більше від нього похвалитися ділами?
Але Господь нам також розповідає про митника. Йому нічим хизуватися. Він не може стати перед Господом з гордо піднятою головою, як це робить фарисей. Він вірить, що не може виконати Закону Божого. Він вірить, що він згрішив проти святого Бога. Він вірить, що він – грішник і нічого Богові взамін за свої гріхи запропонувати він не може. Через це він стоїть не хвалькувато, не з гординею, не з хизуванням, а стоїть він з покорою, з розкаянням, опустивши донизу голову і погляд, визнаючи всю свою нікчемність і негідність перед святим і праведним Господом.
Син Божий каже: «А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!…» Митник з розпачу через свої гріхи б’є себе в груди і просить від Бога лише милості. «Боже, будь милостивий до мене грішного!…» – єдина фраза, яка лунає з його уст. В митника немає чим хвалитися. В нього немає тієї унікальної комбінації моральних якостей і добрих діл, які має фарисей. Але послухайте вердикт Господа: «Говорю вам, що радше цей (митник) повернувся до дому свого виправданий, аніж той (фарисей)».
Що? Митник, зважуваний релігійним оточенням, повернувся виправданим?  А фарисей, шанований член церкви і суспільства, моральний авторитет і знаний добрими ділами чоловік, повернувся додому невиправданим? Що це означає? Все залежить від віри. Пам’ятаєте китайську приказу про компас?  Дуже важливим є те, де ми перебуваємо.  Фарисей вважає, що він спасається власною праведністю, власними добрими ділами. Йому не потрібен Спаситель.
Фарисеєві потрібен бог, перед яким він буде вихвалятися тим, про що Господь Святий Дух каже через пророка Ісаю (64:6): «Вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас…» Фарисей через власне невірство не бачить свого смердючого лахміття і не бачить, що його провини наче вітром несуть просто в пекло.  Він не вірує в Христа, а отже залишається невиправданим, без праведності, без вічного життя. Його дні хизування і самолюбування – пораховані.  У вічності він буде стогнати і скреготати зубами від мук.
Митник бачить власне жахливе становище. Але найголовніше він вірує у милість Божу Він вірує у грядущого Спасителя, Який розчавить голову сатані. Розкаяний митник вірує у Спасителя, у Якому поблагословляться всі народи землі. Розкаяний митник вірує у Спасителя, на Якого Бог покладе всі гріхи світу. Розкаяний митник вірує у Спасителя, Який буде принесений у жертву за гріхи всього світу і помре, а воскреснувши буде «побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження!» (Іс. 53:10).
Митник виправданий вірою в Христа. Іншого способу бути прощеним, виправданим і жити вічно не існує. Господь розповідає нам цю притчу, аби ми, будучи фарисеями за природою, що з усіх сил намагаються виправдовуватися то ділами, то ділами з вірою, поверталися до своїх домівок виправданими, а не засудженими. Господь розповідає нам притчу сьогодні, аби ми ставали перед ним не з хизуванням і хвалькуватістю, а не сміли очей навіть звести до неба, а з митником, і з царем Давидом промовляли в щирому каятті: «Боже, будь милостивий до мене грішного!…»
І вірували. Вірували в Христа. Вірували в те, що самі по собі – ми жахливі і нещасні грішники, яким немає чим хвалитися. Немає чим взагалі хвалитися. Хто ж хвалиться вланими гріхами та приреченістю до вічних мук у пеклі? Господь каже нам цю притчу, аби ми вірували, що ми – виправдані заради Нього і тільки заради Нього, «бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). І з радістю та упевненістю підходили до Господнього Столу і віруючи в слова Христа «видається і проливається за вас на відпущення гріхів», споживали під виглядом хліба Христове істинне тіло та пили під виглядом вина Його істинну кров, і отримували в цьому чудесному Таїнстві прощення гріхів, життя і спасіння, а отже і воскресіння, і вічне життя у Божому Царстві.
Віруйте в це, любі брати і сестри. Кайтеся у власних гріхах, просіть в Бога милості. А Він, щедрий і многомилостивий, як і митникові обов’язково прощає вас, аби сьогодні ви поверталися до домівок своїх виправданими.  Ви понижуєтеся сьогодні перед Богом, але Бог заради Христа вас підносить.  Завжди пам’ятайте про ваше місце розташування – гріх. І завжди пам’ятайте про Боже розташування щодо вас: любов, милосердя, благодать і прощення у Христі. «Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться». Заради Христа. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:24). Амінь.
Ukrainian Lutheran Church Українська Лютеранська Церква Лютерани Мартін Лютер Великий Катехізис протестанти