Кожна громада – помісна церква

Categories:Богословська думка

marquart01Добре відомо, що термін екклесіа в Новому Заповіті позначає і помісну церкву, і Церкву соборну. В Діях 9:31 це слово також позначає церкву окремої області або областей (“Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії”), яка, звісно, існує в певній кількості  помісних церков. Якісно така само реальність мається на увазі в кожному випадку. Будь-яка відмінність між “громадою” і “церквою” є винятково словесною, як без лінгвістичного, так і без богословського підґрунтя у Святому Письмі. Це відмінність без різниці.

Професор Курт Маркворт, “Церква та її спільнота, служіння і управління”

Проповідь на П’ятдесятницю

Categories:Проповіді
pentecostЛЮБОВ ДО ХРИСТА І УТІШИТЕЛЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Ісус відповів і до нього сказав: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене. Говорив це Я вам, бувши з вами.  Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається! Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець. І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться. Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має, та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!» (Євангеліє від Св. Івана 14:23-31).

Нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, чи любите ви Господа Ісуса Христа? Якщо так, то як ви виявляєте до Нього вашу любов? Коли ми любимо інших людей, ми намагаємося зробити їм приємне, їм допомогти. Коли чоловік любить дружину, а дружина любить чоловіка, то є море різних способів того, як виявляти любов. Ось як, наприклад, Апостол Павло пише про любов чоловіка до дружини: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе» (Еф. 5:25-28).
А ось як Апостол Іван описує один із виявів християнської любові до свого ближнього: «А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!» (1 Ів. 3:17, 18).  Любов обов’язково знаходить своє вираження. Любов не буде безмовною і бездіяльною.
Але як виявляти нам любов до Ісуса? Як нам виявляти любов до вічного Сина Божого, Який перше полюбив нас?  Він нас полюбив настільки, що стався для нас людиною.  Він нас полюбив настільки, що забрав на Себе всі наші гріхи та провини.  Він настільки полюбив кожного з вас, що з кожного з вас Він Своєю святою і дорогоцінною кров’ю позмивав ваші гріхи та провини і приніс за кожного з вас, неправедного та грішного, у жертву Самого Себе святого та праведного.  Заради Христа розп’ятого і воскреслого Бог прощає вам усі ваші гріхи і проголошує вас праведними.  Бог заради Христа називає вас дітьми Своїми і дає вам вічне життя у Своєму Царстві.  Як нам виявляти нашу любов до Ісуса?
Сьогодні наш Господь дає нам відповідь на це запитання.  Він каже: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме».  Ось де проходить водорозділ між тими, що люблять Ісуса і тими, що до Нього байдужі – це любов до Слова Христового.  Ось де проходить водорозділ між Церквою і світом – Слово Христове і любов до нього. Якщо любиш Ісуса, обов’язково любитимеш Його Слово – Біблію.
Власне кажучи, Сам Ісус називається Словом. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього. І життя було в Нім» (Ів. 1:1-4). Ісус Слово приходить до нас зі Словом і через Слово.  Ісус прийшов у наше життя Своїм Словом – Євангелієм.  Ісуса ми знаємо через Його Слово і завдяки Його Слову. Ми увірували через Слово, як пише Апостол Павло: «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).
Хто вірує в Христа, той з радістю слухає Слово. Хто вірує в Христа, той горнеться до цього Слова, цінує і плекає його, читає його щодня, розмірковує про нього – тобто, любить Біблію, береже Слово Христове. Хто ж залишається світом, мирською людиною, для того Біблія у кращому випадку залишається прикрасою його колекції або декорацією в кабінеті, що демонструє святенництво власника Святої Книги.
Ви, любі християни, що любите Слово Христове, маєте щось особливе. Ви маєте те, чого не може мати світ і жодна мирська людина.  Господь каже, що до вас, того  хто любить і береже Слово Христове «Отець Мій», – каже Христос, «полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього». Щойно ми віруємо в Христа, як до нас у духовний спосіб, невидимо приходить Отець. І Він не просто приходить, а разом із Христом Отець закладає в нас оселю, Свій славний і святий маєток.  Звісно ж де Отець, і Син, там і Святий Дух, день зіслання Якого на Церкву ми святкуємо сьогодні. А де мешкає Отець і Син, і Святий Дуз там незміренно додаються благословення. Там додається благодать на благодать, невичерпне джерело Божої любові, і прощення гріхів, і вічного життя.
Ваша любов до Христа відповідає любов’ю до Його Слова. А Отець настільки благодатно відповідає на вашу любов до Христа і до Його Слова!  Ваші серця наповнюються любов’ю Божою.  Власне кажучи, кожне серце чимось наповнене. Серця невіруючих людей теж наповнені. І про їхній наповнювач Господь каже: «Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:18-20). Ті, що не люблять Ісуса, ті не бережуть Його Слово і не мають у відповідь любові Отця, а отже й не мають ні Його рясних благословень, ні прощення гріхів, ані життя вічного.
 Так є, бо Слово Христове, як нам каже сьогодні Син Божий: «А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене. Говорив це Я вам, бувши з вами». Господь говорить про те, що Слово Ісуса во плоті – це Слово Отця Небесного.  Це – Слово Святого Духа. Це – Слово Боже, істинне і непомильне. Це означає, що це слово містить всю істину нашого спасіння. Звідси й така особлива потреба в тому, аби це Слово і любити, і берегти. Бо де є Слово – там є Син, там є Отець, там є Святий Дух. А отже там є і любов Божа, і прощення гріхів, і вічне життя. Слово Христове – істинний скарб. Біблія – це справжній земний скарб кожного християнина, кожної християнки.
Про Своє чудодійне Слово Господь говорив Своїм учням у час Свого земного служіння не раз. Але ось настає пора Йому після хреста Голгофи, смерті за наші гріхи та воскресіння для нашого виправдання, повертатися на небеса. Ісус виявляє Своїм учням любов і бажання перебувати з ними завжди. Але нині настає час для приходу іншої Особи Святої Трійці – Господа Святого Духа.
Учні не втрачають від вознесіння Господа Ісуса Христа, бо з приходом Господа Святого Духа вони отримають величезні благословення. Господь Ісус Христос виконав Своє діло на землі. Тепер Його діло продовжує Господь Святий Дух, невидима божественна Особа Святої Трійці. Господь Ісус каже: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив».
Син Божий називає Святого Духа Утішителем і каже про Його особливу функцію – Він навчить всьому і поведе учнів у всій істині.  Прихід Утішителя станеться в ту найпершу П’ятдесятницю, а повністю ця обітниця Спасителя довершується у Апостольських книгах і листах, які ми традиційно називаємо посланнями. Ці апостольські твори – богонатхненні, тобто вони написані під проводом Святого Духа, Який виконує все обіцяне Ісусом.
Господь Святий Дух також нагадує про все, що говорив Ісус і все це Христові учні та євангелісти запишуть у чотири особливі книги – Євангелія: від Св. Матвія, від Св. Марка, від Св. Луки та від Св. Івана. Якби ви мене запитали про що я говорив вчора в Софійському Соборі з учасниками інавгурації Президента Порошенка, я би вам відповів. Але немає гарантії, що я вам переказав би все стовідсотково точно. Я міг би щось забути, щось сказати не так. І це властиво всім людям.
Проте, коли ми читаємо Євангелія, то ми маємо стовідсоткову впевненість у їхній стовідсотковій точності, у абсолютно точному переказі всього того, що промовляв Господь Ісус. Чому?  Бо Господь Святий Дух нагадав євангелістам усе абсолютно точно і все необхідне, що вони мали записати у Євангелія, аби сьогодні ми могли ці Євангелія читати, чути, слухати та берегти. Без Господа Святого Духа це було би неможливо. Але Господь Святий Дух – утішитель, а Євангеліє – це справжня втіха, яке передає всі слова Божого Сина в їх істинному, правдивому значенні. Господь Святий Дух в цьому сенсі – будівничий Церкви, як пише Апостол Павло: «Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:19-22).
Сьогоднішню нашу бесіду Син Божий завершує словами про мир. Вчора під час інавгурації Президента було чимало слів про мир, якого дуже потребує вся Україна. Гібридна війна, яку проти нас веде Росія – не менш жахлива річ як і повноцінна війна, адже гинуть і наші воїни, і, буває, під кулі потрапляють мирні жителі. Ми молимося за мир, за нашу країну і віримо, що Господь поблагословить нашу країну миром. Але мир ми маємо на увазі світський.
А наш Спаситель говорить про особливий мир – мир з Богом. Цей мир ми не здобуваємо і навіть, якби захотіли якось здобути, то не здобули б. Бо цей мир здобути грішна людина не може.  Але цей мир Ісус здобув на хресті Голгофи для кожного з нас. І вам, друзям Своїм, Він цей мир дає, дарує. Він це робить, бо цей мир належить Йому і Він може Його давати і залишати. Цей мир дає Він вам сьогодні.
Цей мир, любі брати і сестри, ми отримуємо і в час проголошення відпущення наших гріхів одразу по сповіді. Цей мир ми отримуємо разом із істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібі та вині Святої Вечері.  У цьому мирі ми ходимо щодня, виявляючи нашу любов до Ісуса Христа, любов’ю до Його Слова. У цьому мирі ми радіємо сьогоднішнім святом Зіслання Господа Святого Духа. І в цьому мирі ми чекаємо на повернення нашого розп’ятого і воскреслого Господа Христа у славі в Останній День, коли Він воскресить усіх померлих, а нас, що віруємо в Нього або преобразить, якщо ми не помремо до Його приходу, або воскресить до вічного життя у Його Царстві. До того часу, любімо один одного та любімо Господа Ісуса Христа, люблячи Його Слово, досліджуючи його та його зберігаючи в серці. Заради Христа. Амінь.

 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14).

День Св. Теодора Ярчука, пастиря і сповідника

Categories:Церковний календар

YarchuksСьогодні, 25 травня,  ми дякуємо Господу за блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3).

Молитва на День Св. Теодора Ярчука:

Господи!  Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов’янських

Categories:Церковний календар

КирилоіМефодійСьогодні, 24 травня, ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. Молодший брат взяв ім’я Кирило, ставши ченцем 868 р. Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі. 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр – на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці. Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від деяких західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
Для українців роль св. св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже значна частина західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов’янських:

Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов’янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Доктора К. Ф. В. Вальтера

Categories:Церковний календар

Walther_cfw_young7 травня Українська Лютеранська Церква дякує Господу за Св. Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887), отця Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду. Він служив першим Президентом цього Синоду від 1847 по 1850 роки, а потім від 1864 по 1878 роки. 1839 року він емігрував із Саксонії в Німеччині до Америки з іншими лютеранами, які оселилися в Міссурі, США. Він служив пастирем кількох громад у Сен-Луїсі, заснував Семінарію «Конкордія», а 1847 року був помічним у формуванні ЛЦМС (яка тоді називалася Німецький Євангельсько-Лютеранський Синод Міссурі, Огайо та інших штатів). Вальтер невтомно трудився, аби розвивати віросповідне лютеранське вчення та доктринальну злагоду поміж усіх лютеран у Сполучених Штатах. Він був видатним письменником і промовцем. Його найвпливовішими працями є «Церква і служіння» і «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». [Джерело: “Commemorations Biographies,” Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].  Українська Лютеранська Церква має достатню кількість примірників “Належного розрізнення між Законом і Євангелієм”. Кому хотілося б мати цей зразок лютеранської класики пишіть на адресу vhorpynchuk@hotmail.com

Молитва на День Св. Доктора К. Ф.  В. Вальтера:
Господи Боже, Отче Небесний! Виливай Духа Твого Святого на Твій вірний народ, утримуй їх непохитно в благодаті Твоїй і правді, захищай і втішай в усіх спокусах, захищай  їх від усіх ворогів Твого Слова і даруй Твоїй Церкві, що воює, Твій спасенний мир; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки і віків.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Categories:Церковний календар
Та нині Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних (1 Коринтян 15:20).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
ВеликденьДорогі брати і сестри!
Прошу прийняти найщиріші Великодні привітання від цілої Української Лютеранської Церкви. Хай воскреслий Господь Ісус Христос продовжує виливати на Вас Свої рясні благословення і запевнювати Вас у Його невимовній любові, Його повній перемозі над нашим гріхом, дияволом і самою смертю, і хай Його воскресіння залишається певною запорукою нашого грядущого воскресіння у день Його повернення у славі. Бо Він воскрес! Воістину воскрес!Христос воскрес! Воістину воскрес!
У воскреслому Господі, первісткові серед покійних,

Єпископ Української Лютеранської Церкви В’ячеслав Горпинчук

Проповідь на Вербну неділю

Categories:Проповіді
Вербнанеділя01БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЦАР ІЗРАЇЛІВ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,  то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!» Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: «Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!» А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!»А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: «Ми хочемо, пане, побачити Ісуса». Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Ісус же їм відповідає, говорячи: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.  Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе» (Євангеліє від Св. Івана 12:12-24).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли в місто раптово прибувають іноземні загарбники, бандити чи терористи, як це було у випадку з вчорашніми подіями у Слов’янську та інших містах Донецької області, то про їхній прихід зазвичай знають лише їхні прибічники, колаборанти або члени тієї самої банди чи того самого терористичного угрупування. Народ, як правило, буває захоплений зненацька і не знає, що робити. І якщо навіть є якась групка прихильників бандитів, більшість народу все-таки намагається ховатися по своїх домівках, наглухо зачиняючись у будинках і квартирах, бо не знають, чого саме чекати від непроханих озброєних гостів.
«Некликаний гість – гірше татарина»  – така є приказка в російській мові. Справді некликані гості зазвичай нічого доброго не несуть. А такі «гості – зелені людці», які почали з’являтися на українських землях з лютого місяця цього року несуть лише одне – наругу над нашою країною і над нашим рідним українським народом. Російські війська та російські наймити не лише принижують Україну, але й відбирають нашу землю, як це сталося у випадку з Кримом, і очевидно, тепер відбувається з українським Донбасом. Так чинять лише злочинці, а для злочинців обов’язково настає той час, коли вони зазнають гніву Божого змушені будуть погинути, як заколотники не лише проти українського народу, проти української держави, але й проти Господа Бога.
Господь осуджує зло, яке чинить будь-хто загарбуючи те, що належить іншій людині. Він каже: «Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм» (5 М. 19:14).  Лише нечестивці прагнуть відібрати чуже майно, чужу землю, чужу територію або чужу країну. І вони за це поплатяться перед Богом. Нечестивців не спішать вітати і прославляти діти Божі навіть тоді, коли діти диявола влаштовують із цього спеціальні шоу та транслюють це потім своїми оманливими телеканалами.
Але зовсім іншу оповідь ми чуємо з нашого сьогоднішнього Євангелія. Бо до Єрусалиму збирається увійти Господь Ісус Христос. Він нічого не робить таємно.  Він відкрито ходить усім рідним Своїм краєм, Він проповідує Євангеліє, Він зцілює хворих і недужих, Він воскрешає покійних.  Він чинить масу інших чуд так що народ розуміє, що Він – Божий Син, нащадок Давида, обіцяний Богом Цар Ізраїлю. Над ними править нині цар Ірод, в Єрусалимі сидить намісник римського царя – Понтій Пілат. Але то – чужинці. Ісус – ось рідний для народу Цар. Як було би добре, якби то Він правив Ізраїлем, народом Божим!
Тож коли народ чує, що Ісус ось-ось має надійти до Єрусалиму, то на зустріч Христові збираються вийти майже всі люди, які були прийшли до Єрусалиму, готуючись саме там, як належить віруючим людям, зустріти Пасху.  Ми лишень можемо уявити розмови між паломниками, які розповідали про те, як Ісус перетворив воду на чудесне вино. Хтось розповідав своїм друзям і родичам про те, як Господь одним словом Своїм зцілив був його від важкої хвороби.
А ще хтось міг згадати про те, як в пустині, коли з усієї їжі лише було в якогось хлопчика лише п’ятеро ячних хлібин і дві рибинки, цей же Господь нагодував понад п’ять тисяч народу та й то так, що залишилося ще дванадцять повних кошів повних риби та хліба. Але головна розмова точилася про те, як Ісус Назарянин воскресив померлих, а нещодавно ще й Лазаря, якого вже поховали і тіло якого було вже почало розкладатися Він теж вивів у досконалому здоров’ї з гробу?  Це чудо з Лазарем – справді унікальне!  Євангеліст каже нам, що саме воскресіння Лазаря було тим, що спонукало всіх людей вийти на зустріч Синові Божому. Народ бачив і розумів, що цей Ісус любить людей, усе для людей робить, про людей так сильно піклується, Він – точно давно обіцяний пророк, Син Давидів і Цар Ізраїлю – саме такий Цар потрібен Ізраїлеві!
І ось Він наближається до Єрусалиму – нумо всі гайда Йому на зустріч! Тож «другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,  то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!» Не було довгої і тривало ї підготовки, а були лише щирі вітання Христа пальмовим віттям, щире вистилання Його дороги одежами і щирі вітання Псалмом 118.
Коли щось готують люди, то в одному або іншому місці буде якась недоробка. А коли щось готує Бог, то все відбувається спонтанно з людського боку, але точно за планом Божим. Коли єврейські паломники співали ці чудесні слова: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!», вони співали слова з Псалма, який співався під час жертвоприношення пасхальних ягнят. Вони співають у радості. Вони вітають Царя, навіть не розуміючи, що Ісус Христос – не просто істинний Цар Ізраїліві, але й їхнє істинне Пасхальне Ягня.
Не всі також звертають пильну увагу на те, як Ісус до Єрусалиму входить – не як цар-завойовник, який планує панувати над народом, а зовсім в інший спосіб. Ісус в’їжджає до Своєї столиці на ослику, як Цар, Який іде з миром, і Який несе мир, але цей мир – особливий, не такий як дає світ, а мир – з Богом. Саме про такий вхід Сина Божого, Сина Давидового, Царя Ізраїлевого пророкував був Захарій. Але коли стільки радості через воскресіння Лазаря, коли наближається таке чудесне свято Пасха, коли Господа вітають десятки тисяч людей вони наразі про це думають і давнє пророцтво, яке ось нині виконується, на думку їм не спадає. На любий Євангеліст каже, що «як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому».
Але нині всі радіють, тішаться, веселяться і «свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих». Вербна неділя – це свято радості, радості через воскресіння Лазаря – радості, що серед Церкви перебуває Син Давидів, бо де є Він – там точно смерті немає. А навіть коли хтось помре – Він підніме Його з мертвих. Як добре, що Ісус перебуває зі Своїм народом. Як добре перебувати поряд з Ісусом. З Ним – нічого не бракує. Бо це Він «душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 23:3-6).
Цього Господа вітають віруючі. А невіруючі, ті що надіються на себе і на власні діла Ісуса насправді не потребують.  Ісус відбирає від них їхню власну славу і фарисеї зажди намагаються Христа якщо не принизити, то бодай применшити. Сьогодні ж вони безпорадно розводять руками і кажуть: ««Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!» Боротися проти Бога неможливо. І боротьба з Богом завжди закінчується перемогою Бога. Фарисеї цієї істини вивчити так і не спромоглися.
Втім навіть вони інколи промовляють істину, як ті слова, що за Ісусом пішов весь світ. Власне кажучи, це Ісус прийшов для всіх народів. Він, звісно – єврей по плоті, але Він прийшов і для українців. А сьогодні в Євангелії Його шукають геллени – греки, яких Господь, напевно, навернув до віри через проповідь Євангелія до них їхніми друзями-євреями. Ці навернені язичники, як і ми, звертаються до Апостолів Христових з посланням, у якому викристалізуване бажання особистої зустрічі з Месію, зі Спасителем: ««Ми хочемо, пане, побачити Ісуса».
У мить слави зазвичай важко доступитися до того, кого славлять і кого хочуть усі побачити. Відповідь же Господа на ці прохання і на всі вітання повертає нас до Його місії Царя – істинного Царя Ізраїлю: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.  Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе».
Ісус – Цар, Який прийшов, аби віддати Себе за Свій народ і за весь світ. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Господь говорить про істинну Свою славу. Він каже, що справжня Його слава – попереду.  І вона настане через п’ять днів – у Велику П’ятницю, коли зерно пшеничне впаде у землю і помре. Якщо зерно не помирає, воно залишається зерном і залишається однією зернинкою. Але плід воно приносить, коли падає в землю і помирає.
Бог стався людиною, аби принести плід. На хресті Він помирає, аби сьогодні вам проголосити прощення усіх ваших гріхів заради Нього, благословенного Царя Ізраїлевого. Аби ви були виправдані вже нині заради Нього Сина Давидового, Який на третій день вийшов із гробу переможцем над смертю і сьогодні перебуває на небесах і поряд з нами, з Його любою і святою Церквою, що зібрана сьогодні і співає Йому осанну на висоті.
Сьогодні ми вітаємо нашого Царя у Слові, слухаючи, як Він промовляє до нас зі Святого Писання.  Ми вустами вітаємо Його істинне тіло та кров, якими Він торкається нас у хлібі та вині Святої Вечері.  А пройде ще трохи часу і ми будемо вітати Його у той святковий Останній День, коли Він прийде судити живих і мертвих, коли Він воскресить усіх мертвих і перемінить усіх живих, аби дати вам, що віруєте в Христа, вічне життя у Божому Царстві.  Вітаймо ж Христа щонеділі у Слові і Таїнстві, аби у день Його повернення привітати Його в повній божественній славі вічного життя.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

 

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

ХАЙ БУДЕ, ЯК ТИ ХОЧЕШ

Categories:Проповіді
ХАЙ БУДЕ, ЯК ТИ ХОЧЕШ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
хананеянкаІ, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!» А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!» А Він відповів і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…» А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: «Господи, допоможи мені!» А Він відповів і сказав: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…» Вона ж відказала: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів». Тоді відповів і сказав їй Ісус: «О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!» І тієї години дочка її видужала   (Матвія 15:21-28).

Благодать вам і мир!  (1 Сол. 1:1) Амінь.
Дорогі брати і сестри, свого часу Мартін Лютер, Великий Реформатор, був сказав: «Віра, як світло, повинна бути завжди непохитною, а любов, як тепло, розливатися на всі боки і направлятися до нашого брата.  Як часто нам бракує самої такої віри? Як часто нам бракує саме такої любові? Як часто буває саме так, що потрапляючи у скрутні обставини, ми починаємо покладатися винятково на власні сили, і промовивши одну-дві молитви, та не отримавши на них відповіді, яка би нас влаштувала, ми припиняємо молитися!  А може статися ще гірше – ми можемо потрапити в пастку противника людського роду, диявола, які розставлені зусібіч у вигляді всяких магів, ворожбитів і тому подібного?
Як часто ми починаємо ігнорувати люблячий заклик Отця Небесного: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» Нині дуже важкий час для України і для всього українського народу. Україна з півдня та сходу оточена великою російською армією, яка чекає наказу свого командира, Володимира Путіна, вдертися в Україну, аби знищити нашу демократію і нашу свободу. Цьогорічна пора Великого посту – дуже особлива.  Навіть якщо раніше хтось міг би менше звертати увагу на молитву, то цього року, я впевнений, українські християни дисципліновані самим Господом до дуже активної молитви.
В історії Божого народу Господь не раз використовував загрозу іноземного вторгнення, іноземної окупації на користь Божого народу. Господь таку загрозу використовував для того, аби привести народ до покаяння і до все більшого покладання надії на Нього. Такий час переживали багато Божих мужів. Послухайте лишень деякі вірші із пісень-Псалмів Давида, коли він потрапляв у ситуацію, здавалося б безвихідну, коли ворожі сили були дуже великими і здавалося, що віруючі люди приречені на поразку.
Але Давид, муж Божий співає: «Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву! Бо з Тобою поб’ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! (Пс. 17:29-43).
А в іншому місці він співає: «Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх» (Пс. 33:7). Так само Господь Святий Дух підбадьорює Своїх вірних, аби ми не боялися величини чужинницької армії: «Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили, для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш, бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо! Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!» (Пс. 32:16-22). Давид і всі віруючі не бояться ворога, а бояться Бога, довіряють Богові і надіюся на Божу поміч у їхній боротьбі проти ворогів, адже Бог сильніший від усіх армій світу, які для Нього, наче виноградне гроно для винороба, яке ось-ось буде розчавлене.
Господь має владу над військовою загрозою, як і всі іншими загрозами, з якими ми зіштовхуємося в цьому грішному і жорстокому світі. Господь очікує від нас віри, повної довіри до Нього. Сьогодні Євангеліє переносить нас у землі тирські і сидонські.  Господь входить на поганську територію, розташовану на узбережжі Середземного моря. Тут ми знову бачимо, як виконується пророцтво, проголошене Ісаєю (9:1, 2): «Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!»
Світло во плоті, Ісус Христос, тепер іде округою поганів. «І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!» Це – мужня жінка.  Вона не вагається підійти до чоловіка-чужинця і просити його про зцілення доньки.  Ми так само повинні звернути увагу на те,  що вона чітко розуміє джерело її проблеми, її хвороби. Як часто ми нехтуємо духовними вимірами хвороби і нехтуємо звернення до Господа. Але не ця мужня, віруюча жінка.
Вона вірує в Христа і цю віру виявляють її три слова. Ці три слова: «Господь, Син Давидів». Вона визнає Христа за обіцяного нащадка Давида, Господа, тобто вона визнає Його за всемогутнього Спасителя. Вона знає до Кого звертатися і робить це дуже цілеспрямовано. Вона шукає милості в Бога, знаючи та віруючи, що Господь – милосердний.
Але реакція Господа Ісуса може нас вразити.  Здавалося б, чому не відповісти? Здавалося б – звернення цієї віруючої жінки, наверненої з поганства, заслуговує на негайну позитивну відповідь Христа. Але «Він їй не казав ані слова». Горда людина, людина, сповнена гідності, вже образилася би, розвернулася і пішла би від Сина Божого геть. Але не ця жінка. Вона – відважна, вона – віруюча.  Вона – терпелива. І вона – наполеглива. Ці всі риси створив у ній Господь Святий Дух, Який спонукає нас весь час молитися до Господа.
Зверніть увагу, любі брати і сестри, що ця жінка не один раз і не два рази звертається до Ісуса. Про те, що вона робить Євангеліє нам розповідає таким чином: «Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!»  Жінка хананеянка не припиняє звертатися до Господа навіть тоді, коли не отримує від Нього відповіді. У нас може скластися враження, що Господь подумки відмовив у її проханні вже не один раз, а багато разів. Проте її прохання, її молитви настільки наполегливі і невпинні, що вже й учні Господа просять, аби Він виконав прохання жінки.
Але яка відповідь Спасителя? «А Він відповів і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…» Господь нагадує учням, що Його місія – євреї, Ізраїль, вибраний Божий народ. Звісно ж служіння Господа не обмежується тільки євреями, але тільки Ізраїлем. Проте Господь має на увазі не Ізраїль політичний, а має Він на увазі істинний Ізраїль, тобто усіх віруючих. І незабаром Він це підтвердить.
Наша жінка не вгаває. «А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: «Господи, допоможи мені!» Віра – наполеглива. Вона весь час звертається до Христа. Невірство кидається куди завгодно, а істинна віра горнеться лише до Сина Божого. Істинна віра – покірна, вона визнає власну гріховність і Христові уклоняється, звертається до Христа, як до істинного Бога і Спасителя-Чоловіколюбця.
Проте відповідь Спасителя знову дивує нас: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…» Він не намагається її принизити.  Він вживає слово «цуценята» без якогось наміру образити її. Господь Бог не ображає віруючих і не хоче, аби ми когось ображали. Спаситель добре знає серце цієї жінки і Він кидає їй виклик, аби ми сьогодні бачили і чули, якою є правдива віра. Жінка виклик Господній приймає і її віра дає відповідь Спасителеві: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів». Наша жінка вдовольниться навіть маленькою крихтою Божої милості, Божої благодаті.
І вона отримує те, що просить і навіть більше. «Тоді відповів і сказав їй Ісус: «О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!» І тієї години дочка її видужала». Не лише її донька одужує тієї таки години, але й сама жінка отримує похвалу від Господа – Спаситель хвалить її велику віру. Вона отримує те, чого хоче.
Любі брати і сестри, сьогодні в нас – дуже складний час. Ми маємо хвороби. Ми маємо різні проблеми. А до того ж ми маємо реальну загрозу війни. Обставини можуть змінюватися щохвилини, але «Ісус Христос – учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).  Він – Той Самий Спаситель, Який полюбив нас аж до смерті на хресті. Він – Той Самий Спаситель, Який воскрес для нашого виправдання.  Він – Той Самий Спаситель, Який любить Вас, Який створив вашу віру і  Який живить її Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері, і Який прагне вам допомогти.  Він – Той Самий Спаситель, Який воскресить усіх нас, що довіряємо Йому, до вічного життя.
Цей Самий Господь хоче, аби ми до Нього кликали, аби ми з Ним спілкувалися, аби ми приймали Його виклики і відповідали на них, тим самим збільшуючи нашу віру, зміцнюючи її і її тренуючи. Одна з наших сестер поділилася з нами, що в Своїх молитвах до Господа вона нагадує Богові Його Слово, Його благодатні обітниці і таким чином молиться до Нього на основі Його таки Слова. Цей спосіб подібний до способу молитви нашої жінки із Євангелія.
Не біймося говорити з нашим Господом саме в такий спосіб, підхоплюючи Його бесіду з Писання, звертаючись до Нього із покорою, із сміливістю, із упевненістю в Його милосерді і любові. А також не забуваймо про терпеливість. Господу подобається чути наш голос.  Господу подобається наше товариство. І Йому подобається нам допомагати. Тому звертаймося до Нього невпинно. І дякуймо Йому за Його ласку і любов.  Віруймо і буде нам як ми хочемо, відповідно, звісно до Його волі, але з найкращим результатом для нас, навіть якщо ми поки-що цього не розуміємо.  В Ім’я Христа. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь!  (1 Сол. 5:28).

З Днем Святого Патрика

Categories:Церковний календар

трилистник

З Днем Святого Патрика

Сьогодні християни Заходу, а особливо ірландці, згадують святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, де провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі – у день Св. Патрика – всі трохи ірландці.

Ukrainian Lutheran Church Українська Лютеранська Церква Лютерани Мартін Лютер Великий Катехізис протестанти