Молитва напередодні Нового року

Categories:Церковний календар

Новий рік 005Отче небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе – у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров’ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп’ятого Спасителя і Господа.Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

Categories:Церковний календар

Даниїі і друзіСьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев’ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом – і, незважаючи на ворожнечу деяких людей – Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об’явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев’ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Проповідь на 1-у неділю Церковного Новоліття (Адвенту)

Categories:Проповіді
Isaiah 2 Swords to PlowsharesМЕЧІ НА ЛЕМЕШІ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!» Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!  (Ісаї 2:1-5).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, один із англійських журналів,  «Квотелі Рів’ю» писав 1825 року: «Що може бути абсурднішим за думку про те , що локомотиви зможуть пересуватися вдвічі швидше за поштову карету?» 1926 року Лі Дефорест, науковець і винахідник писав: «Хоча теоретично телебачення імовірне, але я вважаю, що ми не повинні марнувати наш час на його розвиток через неможливість його використовувати для фінансів і торгівлі».
1901 року Вільям Бакстер у американському щомісячному науково-популярному виданні «Поп’лар саєнс» писав: «Як засіб швидкого пересування, авіація не зможе конкурувати із залізницею». Ці три вислови, як і деякі тогочасні вислови про автомобілі, не передбачали доброго майбутнього для людських винаходів, якими сьогодні повсюди користуються цивілізовані люди і без яких, власне кажучи, годі уявити наше теперішнє життя.  Не може такого бути! Цього ніколи не буде! Навряд чи таке буде – такі заяви лунали щодо того, що стало невід’ємною частиною реальності в якій ми живемо.
Людські мрії, задуми стали реальністю. Наскільки ж більше це стосується Божих задумів! Ісая, наш любий пророк, жив за сімсот років до Христа. Ще до нього колись єдиний і могутній Ізраїль через гріх розколовся на два царства: Ізраїль і Юдею. Вони вже ніколи не будуть такими могутніми, яким був єдиний Ізраїль за царів Давида і Соломона.  Довкола них піднімаються на ноги могутні імперії, які грабуватимуть і Ізраїль, і Юдею. Пророки Божі закликали народ в обох царствах розкаятися і попереджували про неминучість Божої кари – руйнування країн і вигнання людей в неволю.
Але як часто ми слухаємося такі серйозні застереження? Як часто ми ігноруємо ними, махаємо на них рукою і йдемо собі далі власним курсом, коячи гріхи і нехтуючи святим і справедливим Богом!  Наш грішний розум переконує нас, що Божі погрози стосуються не нас. Минає день, минає другий. Минає рік, а то й десятиліття і ми думаємо: «Ну, з нами точно нічого дуже поганого не станеться!»
Цар Давид, під натхненням Святого Духа молиться до Господа: «Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!… Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…  Сказав він у серці своєму: «Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…» Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. Причаївшись, сидить на подвір’ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…  В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку… Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…  Безбожний говорить у серці своїм: «Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи» (Пс. 9:23-32).
Так думало і багато юдеїв, які відверто насміхалися із пророків, з проповідників, бо не вірили, що можуть настати жахливі зміни. І для багатьох з них вони дійсно не наставали за їхнього життя на землі. Багато-хто дізнавався про жахливу зміну в його житті, померши і потрапивши до аду.  Втім, хіба є великою втіхою знати, що твої нечестиві діти, яких ти не виховував у страхові Божому, зазнають повної люті Божого гніву?  Адже Юдея таки впала. Єрусалим був таки спустошений вавилонянами. Храм був зруйнований ворогами Божого народу, а народ опинився у вигнанні, у неволі. Боже Слово, яке застерігає про покарання за гріх, збувається з набагато більшою вірогідністю ніж найоптимістичніші прогнози будь-яких вчених на цьому світі. «Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!» – так завершує свою молитву цар Давид.
Проте для тих, що каються у власних гріхах і надіються на Господа, Бог через пророка Ісаю дає зовсім інше послання. Це послання про дві прекрасні пори, одна з яких почалася через сімсот років по його житті, і яка, попри всі війни і проблеми, триває нині. Ісая каже: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди». Кінець тих днів – це завершення цілої епохи Старого Заповіту, в яку живе Ісая.  Всі віруючі чекали кінця тих днів, бо їхня надія була в Тому, Хто прийде у кінці тих днів. Їхня надія була у Месії, у Христі.
Бо гора дому Господнього не просто здіймається над усіма горами. Власне кажучи, Сіон – набагато нижчий за багато гір на світі.  За висотою йому не зрівнятися з Еверестом, який ще називають дахом нашої планети. Сіон набагато нижчий нашої Говерли і лише вдвічі вищий від Замкової Гори, яку ще називають Боною і навпроти якої в місті Кременці розташована наша церква Хреста Господнього. Чому ж тоді Ісая пророкує, що Сіон підніметься вище від Евересту?
Це сталося духовно і це сталося через Христа. Він, будучи вічним Сином Божим і Сином Людським, Який народився у Віфлеємі, будучи святим і праведним, забрав на Себе всі наші гріхи. Ісус Христос був піднесений на Хрест Голгофи. То був звичайний хрест для страти злочинців, але через Того, Хто був на хресті, Він став хрестом благословення для злочинців проти Бога, для грішників.  Бо на хресті за наші гріхи був розп’ятий істинний Бог і істинний Чоловік, Святий Ізраїлів, про Якого звіщали усі пророки. На тому хресті Ісус Своєю кров’ю обмив усі наші провини проти Бога. На тому хресті Ісус помер на нашому місці і замість нас. На тому хресті здійснилося викуплення усіх нас від влади гріха, смерті і диявола, що підтвердилося переможним виходом Христа із гробу.
Через Христа розп’ятого і Його прощення, гора Сіон вивищується над усіма горами світу. Вона вища від київських гір, на яких міг стояти Св. Андрій Первозванний. Вона вище від Евересту. «Бо», – пророкує Ісая, «вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму». Із Сіону, із Єрусалиму виходить Закон, слово Господнє.  Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Доброї Новини про спасіння у Христі. Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Євангелія.
Це відбулося тоді, коли на учнів зійшов Святий Дух і відбулася перша євангельська проповідь апостолів.  Вони проповідували про Христа, а їх чули, як написано «парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби» (Дії 2:9-11). Чимало цих людей увірували в Христа, у прощення гріхів самою вірою в Сина Божого і повернулися з цією спасенною вірою до своїх рідних домівок, до своїх рідних країн. А потім, коли почалися переслідування християн в Єрусалимі, вони понесли це Слово, це чудесне Євангеліє за межі Давидового міста, як і заповідав та передвіщав водночас воскреслий Спаситель: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).
Ось так Слово Господнє вийшло з Єрусалиму і крокує далі усіма краями землі. Так воно крокує Україною і Києвом.  Через це підносить високо над усі гори гора Сіон, гора Євангелія, бо там у виправданні самою вірою у Христа дім Бога Якового – там Церква. Вона – не у виправданні ділами.  Вона не у виправдані Законом. Бо інакше Ісая пророкував би про іншу гору Сінай – гору, де Бог дав євреям через Мойсея Закон. Фізична гора Сінай втричі вища за гору Сіон. Але духовно гора Сіон в тисячі разів вища за Сінай, так само Євангеліє вище стоїть від Закону, бо Євангеліє дає спасіння і вічне життя, а Законом «гріх пізнається» (Рим. 3:20).
Закон не творить віри в Бога і не кличе людей до Бога. А творить віру слово Господнє з Єрусалиму, Євангеліє про те, що Бог нас любить і з непохитною Своєї любові прощає нас і дарує нам вічне життя. Через це ми хочемо іти на Господню гору, до дому Бога Якового, до Церкви Христової, до нашої громади, бо тут нам Господь Христос виявляє Свою любов у Слові, підтверджує її у годуванні нас Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Господньої Вечері. Через Христа і у Христі, гора Сіон, Євангеліє, вивищується над усіма іншим горами, над усіма іншими доктринами, науками і релігіями.  Ісая бачить це за сімсот років до Різдва Христового і це збулося. Бог – не винахідник. Бог Творець історії і все, що Він каже, збувається.
Ісая бачить також щось інше. Він бачить те, чого ми поки що не бачимо на власні очі, а можемо бачити поки що лише очима віри. Ісая каже, що Христос «буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати».  Звісна річ, Господь Церкви, Ісус Христос і зараз діє у світі Своєю всемогутньою силою. Але Ісая тут говорить вже про завершенні усієїгрішної історії світу.  Він говорить про час, коли Цар Христос повернеться у славі і воскресить усіх без винятку людей. І тоді буде Останній Суд, який для невіруючих буде Страшним Судом. Тоді ви, любі брати і сестри, що уповаєте сьогодні на Христа, почуєте Його лагідне запрошення: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). А невіруючі почують жахливий вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).
І ви, любі віруючі, увійдете в зовсім інший світ, світ без гріха. На другій стороні вулиці від будівлі Організації Об’єднаних Націй в Нью Йорку, на кам’яній стіні написані саме ці два передостанні речення Ісаї з нашого сьогоднішнього тексту: «І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» Вони напевне написані з огляду на мрію величезної кількості людей жити в мирі на землі. Вся історія людства, а особливо російсько-українська війна свідчать про те, що ці слова не стосуються цього грішного світу, а стосуються саме Царства Небесного, у яке нас введе наш Спаситель Христос після того, як воскресить нас із мертвих або перемінить, якщо ми не помремо до часу Його повернення у славі.
Ми вже тут маємо мир із Богом через Христа, а у Царстві Небесному, маючи досконалі тіла і розум, і емоції, ми будемо радіти миром із усіма людьми з різних народів, які спаслися і отримали вічне життя самою вірою в Христа. У Царстві Небесному не буде сварок, не буде конфліктів, не буде воєн і не буде армій. Там буде одна єдина Христова Церква, яка нині збирається довкола Слова і Таїнств і не виляє ділами, а простує до Царства Небесного і життя вічного у Світлі Господньому, у Його святому Євангелії. Заради Христа. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Categories:Церковний календар

John_Chrysostom_and_Aelia_EudoxiaСьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір’ю, Антусою.  ПІсля служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов’язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: “Слава Богові за все. Амінь”.

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ТА ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Categories:Церква і суспільство

svichkaСьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці до вінця Божого творива – людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам’яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

Молитва на цей день:

Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним, комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
Коли наша пам’ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Реформації

Categories:Церковний календар

luther-hamer31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!
Зі Скарбниці щоденної молитви


Молитва на День Реформації:
Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Синод та Собор Української Лютеранської Церкви

Categories:Новини

2014_sobor_ulc_0121 жовтня ц. р. в місті Кременці, в приміщенні церкви Хреста Господнього пройшло засідання Синоду Української Лютеранської Церкви, а 22-23 жовтня пройшов Собор Української Лютеранської Церкви. Собор також проходив у приміщенні церкви Хреста Господнього в місті Кременці. Собор відкрився молитовним роздумом пастиря Романа Андрунціва (парафія Хреста Господнього, м. Кременець). Собор заслухав привітання від Президента Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду, Превелебного Марка Шрейдера, а також привітання від братів Марка Массманна, Шона Янґа та пастиря Ніла Шрейдера, які були гостями Собору зі США.2014_sobor_ulc_02

Собор заслухав звіти церковних служителів та громад та переобрав на наступний чотирирічний термін Секретарем УЛЦ брата Ігоря Рудзіка (парафія Воскресіння, місто Київ) та Скарбником УЛЦ диякона Василя Андрейчука (парафія Хреста Господнього, місто Кременець).  Перший день Собору завершився Літургією, проповідником на якій служив пастир Віктор Пащенко з парафії Хреста Спасителя (м. Севастополь). Собор продовжив свою роботу в четвер молитовним роздумом пастиря Олександра Кульчицького з громади УЛЦ в місті Тирасполь (Молдова). Есеїстом цьогорічного Собору був пастир Олександр Фещенко, який представляв церкву Благодаті Господньої з міста Токмака Запорізької області. Есе Собору має назву «Помічники пастиря».

2014_sobor_ulc_03Після обговорення есе Собору, делегати ухвалили програму з підготовки дияконів УЛЦ та ряд інших програм та рішень, що стосуються життя церкви. Собор завершився молитвою пастиря Олександра Гусара (парафія Св. Івана Богослова, с. Лазарівка, Тернопільська область). Головував на Соборі Єпископ В’ячеслав Горпинчук.

Проповідь на 17-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді

ПІЗНАТИ ХРИСТОВУ ЛЮБОВ
Lent-web(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тому-то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава. Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Ефесян 3:13-21).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що прообразом Джеймса Бонда був відомий англійський розвідник Томас Лоуренс. 1915 року він, будучи одним з провідників арабського повстання проти Османської Імперії, перетинав з декількома арабами пустелю. Їхали вони на верблюдах, закриваючись від сонця і піску. Мали з собою вони обмежений запас їжі та води. Раптом один араб спитався: «А де Джасмін?». «Хто такий Джасмін?», – спитався другий араб. «А це той такий жовтуватий чоловік. Він убив був якогось турецького митника і втік у пустелю». Незабаром стало очевидним, що Джасмін зомлів від спеки і десь у пустелі випав із сідла. Нарешті один араб промовив: «Яка різниця? Джасмін і копійки не вартий». Тож вони продовжили свою подорож на верблюдах.

Лоренц же повернувся і поїхав назад, у палючу пустелю. Через півтори години він знайшов Джасміна, засліпленого і майже божевільного від спеки та спраги. Лоуренс поділився із цим нещасним своїм невеликим запасом дорогоцінної води, посадив на свого верблюда і привіз його ввечері до гурту решти арабів. Араби були вкрай здивовані. Джасміна, не вартого, на їхню думку й копійки, Лоуренс врятував, ризикуючи власним життям. Невіруючим важко збагнути тих, хто допомагає іншим, нічого не вартим, на думку невіруючих, людям.

Сьогоднішній наш текст зі Святого Писання починається із благання Св. Павла не занепадати духом через Павлове терпіння або ж страждання за християн у Ефесі. Грішній людській природі властиво занепадати духом, коли починається біда. Але не так із віруючими, коли справа стосується переслідувань заради Христа. Господь у Нагірній проповіді каже: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Апостол Павло нині переслідуваний. Він зазнає утисків і страждань. Але водночас він уклінно просить християн залишатися бадьорими і бачити в тому, що відбувається із Христовим Апостолом – славу. І ця слава не просто Павлова, хоча Павло в цей час є блаженним, як і є блаженним є кожен переслідуваний християнин. Ця слава – їхня. Як і нашою є слава будь-якого переслідуваного проповідника чистого, непофальшованого Євангелія.

Адже чим сильніших ударів по Церкві завдає темрява, тим яснішим і яскравішим стає істинне Світло – Христос, Якому Церква поклоняється і Який є Головою Церкви, а ми всі є частинами тіла Христового. Отже, все, що відбувається з одним із нас, особливо із тим, хто залишається вірним Істині – Христові, стосується кожного з нас, бо стосується це всього тіла Христового, усієї Соборної Християнської і Апостольської Церкви.

Можна, звичайно, як араби з історії про Лоуренса, байдуже далі їхати на верблюдах і вважати, що комусь не пощастило – врешті-решт він сам «нарвався». Але тоді не треба називати себе християнином і при першій-ліпшій нагоді цим пишатися. Страждання наших сповідників є нашою славою через наше поєднання сповідуванням Христа в Його тілі – Христовій Церкві, в якій Бог об’єднує і євреїв таких як Павло і язичників, таких як християнин в Ефесі.

Павло каже сьогодні, що він продовжує молитися за своїх одновірців у ефеській церкві. Молитва його особлива. Вона не стосується припинення переслідувань або визволення Павла з неволі. Вона не стосується процвітання в цьому світі, достатку, їжі, одягу і всіх інших земних благ. «Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно», – каже про подібні молитви наш Господь.

Павло ж каже: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Святе Писання на сьогодні описує нам сьогодні задіяння у наше спасіння Святої Трійці: Отця, і Сина, і Святого Духа не у звичайному порядку, який ми використовуємо в нашій Хрищальній формулі.

Найперше Апостол згадує Отця Небесного. Він – Творець усього без винятку. Він – Творець усіх родів і народів на землі і на небесах. Він – Податель усякого добра. Він – люблячий Отець. Він – Отець, Який піклується про людство, а особливо про Своїх любих дітей – віруючих. До Нього звертається у молитві наш любий Апостол, аби Він дав нам за багатством слави Своєї не золота і не срібла, а Своєю силою зміцнитися в чоловікові внутрішнім.

Ми бачимо довкола себе різних людей. Хтось високий, а хтось низький. Хтось має сильні, «накачані» м’язи, а хтось ледь ходить білим світом, а то й прикутий до ліжка. Але може бути людина надзвичайно могутня фізично, а водночас квола духовно. Біснуватий із легіоном демонів усередині рвав ланцюги і кайдани трощив (Мр. 5), але духовно був цілковито мертвий. Лазар лежав хворий і в ранах біля будинку багатого, але Лазар, на відміну від багатого, що не мав недостачі ні в чому, був, лежачи і в раних, могутній у чоловікові внутрішньому, бо він мав віру.

Апостол Павло каже нам сьогодні звідки приходить ця сила віри – звідки зміцнюється чоловік внутрішній. Він каже «силою зміцнитися через Духа Його». Ось де береться наша сила. Не в наших зусиллях, не в наших ділах, а через Святого Духа – Другу Особу Святої Трійці. І зауважте, любі брати і сестри, що ми міцні у людині внутрішній вірою в Христа.

Віра в Ісуса Христа – ось головна мета діяльності Святого Духа в світі. Господь Святий Дух має свій інструмент для творення цієї віри. І Апостол Павло в Посланні до римлян (10:17) підсумовує, як діє Господь Святий Дух: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове». Апостол Павло найперше молиться, аби Господь Святий Дух творив цю віру в Христа в наших серцях і зміцнював її.

Ось чому на вівтарі в нас на найвиднішому місці лежить Євангеліє у Слові. Ось чому ц нас на вівтарі поряд із Євангелієм у Слові, розташоване Євангеліє у Таїнстві Святої Вечері. Бо Євангеліє у Слові, яке ми чуємо і в Слові воплоченому, яке ми куштуємо у Євхаристії, зміцнює нашу віру, роблячи наші серця домівкою Сина Божого, бо самі по собі ми немічні, а сильними нас робить лише Христос, як про це сповідує Апостол: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13).
Господь Святий Дух через нашого Апостола каже для чого нам потрібна ця віра. Не для того, аби ми сподівалися заслужити собі спасіння. Не для того, аби хвалитися собою чи своїми ділами. Віра потрібна для зовсім іншого. Апостол каже, що ця віра потрібна нам, аби ми, будучи закорінені й основані в любові, тобто на любові Христовій, змогли зрозуміти щось насправді неосяжне.

Апостол каже, аби ми могли зрозуміти «що то ширина й довжина, і глибина й вишина». Це друга молитва Апостола на сьогодні. Віра приносить нам розуміння Христа. Невіруючий може сотні разів переглядати Біблію, писати про неї якісь критичні нісенітниці, які будуть радо підхоплюватися таким само невіруючим світом і тиражуватися навіть у популярних журналах. Але невіруючий ніколи не зрозуміє ані Христа, ані усієї величі Христової любові.

Це розуміння дає лише Господь Святий Дух Своїм віруючим дітям – вам, любі брати і сестри. Христова любов справді неосяжна. Вона простягається на весь світ і охоплює все людство. Не всі цю любов цінують. Дуже багато людей цю любов у невірстві відкидають. Але цю любов розуміють усі святі – усі спасенні вірою в Месію-Христа, починаючи від Адама, і закінчуючи останньою людиною, яка народиться на цьому світові і увірує в Ісуса Христа.

Недаремно Апостол Павло молиться про пізнання цієї любові у вірі. Адже так важливо знати Христа люблячого – Христа, Який нас прощає. Так важливо розуміти і знати Христа, Який нас настільки любить, що забирає гріхи кожного з нас на Себе і несе всі ці гріхи на Голгофу. Важливо розуміти невимірність любові Сина Божого, Ісуса Христа, Який нас настільки любить, що віддає Себе Самого у жертву за всіх нас і за кожного з нас зокрема.

Голгофа, хрест Господній – ось мірило Христової любові і коли ми розуміємо Христову любов, ми хочемо бачити хрест, бо саме він є найбільшим символом любові Сина Божого до кожного віруючого і до цілої Церкви – до всіх святих. Христова любов до вас, любі брати і сестри, спонукала Його, аби Він обрав смерть на хресті за ваші гріхи заради того, аби ви могли сьогодні тішитися і прощенням ваших гріхів у Його Ім’я і радіти Його воскресінням, яке передвіщає ваше грядуще воскресіння у час повернення розп’ятого і воскреслого Христа у славі.

Любов Христову осягає лише віра. Коли вам погано, згадайте про Христову любов. Знайте, що Він вас любить завжди: і тоді, коли вас люблять інші люди, і тоді, коли вас може ненавидіти ваша сім’я або навіть ціле місто або й ціла країна. Христова любов ніколи не перестає і саме про Христову любов виспівує кожен Христів Апостол.

Вони цю любов пізнали у своєму житті і на власному прикладі. Не було Апостола, який одним або іншим чином не зрадив був Бога. Але Христос їх полюбив і їх спас. І точно так само Христос любить вас, дорогі віруючі Української Лютеранської Церкви і Він хоче, аби ви сьогодні пізнали ще більше невимірність і невичерпність Його любові до вас особисто. Відомий розвідник Лоуренс повернувся, аби порятувати того, кого навіть його товариші вважали за ніщо. Ісус помер за всіх грішників таких як Джасмін з оповіді про Лоуренса і таких як ми, безбожних і ворожих істот до Бога, адже такими були ми до нашого спасіння.

Світ, наша грішна плоть, а особливо диявол з усіх сил будуть намагатися нас переконати в тому, що Бог нас не любить. Але Господь Святий Дух діє всупереч світові, плоті і всім демонам на світі. Через це Він так хоче, аби ми були щонеділі в церкві, бо саме тут, сьогодні, зміцнюється наша віра в Христа, наша внутрішня людина стає сильнішою і ми більше переконуємося в тому, що Христос нас любить більше, більше і більше.

Апостол сьогодні молиться про наше наповнення цією Божою любов’ю, аби все наше єство було наповнене усіма Божими дарами. Молімося про це сьогодні і ми, знаючи і надіючись на Бога, Який «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь».

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Тарас Коковський. Поезія

Categories:Християнська поезія

tk2009ОСІНЬ…

***

Ліків шукаєш
Від смутку
Й неспокою
Досі? –
Осінь!

Серце й душа
Доторкнутись
До вічного
Просять? –
Осінь!

Втрату і біль
Приховати
Від себе
Не в змозі? –
Осінь!

Рим і натхнення
Ніщо вже
Давно
Не приносить? –
Осінь!

Музика дивна
Краси
У багатоголоссі –
Осінь!
11 жовтня, 2014 р.

***
Тихше!
Чуєте? – Осінь!
Мовчки йду по алеї,
зойк опалого листя
знов озвався у серці.
Вже душа в листопаді…
Як в сповільненім кадрі –
так нечутно встеляють
стежину листочки.
Ні, я зовсім не плачу,
Де ви бачите сльози, –
То останній дарунок
швидкоплинного літа.
Гляньте!
Бачите? – Осінь
Жовто-синім фарбує
Холодні світанки…
Та вже хтось на мольберті
Готує скраєчку білила,
І йому опиратися
Вересню й жовтню несила…
І хоч нині вони
Ще панують у власній господі –
Десь поблизу зима
Колисанки збирає природі…

1975-2014

Проповідь на 16-у неділю П’ятдесятниці

Categories:Проповіді

Word-and-SacramentПРІОРИТЕТИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           
Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!   (Євангеліє від Св. Матвія 6:24-34). 

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу королева Єлизавета попросила якогось багатого купця здійснити важливу подорож від імені та заради англійської корони. Купець почав відмовлятися, кажучи, що довга відсутність  виявиться фатальною для його справи. «Ви займайтеся моїми справами», – відповіла королева, «а я займуся вашими».
Минув час. Наш купець повернувся, виконавши місію королеви. І виявив, що його справа через патронаж і опіку королеви значно виросла і він став значно багатшим, аніж був перед тим, як вирушити в подорож за дорученням англійської корони. Він займався головним, а все інше йому додалося.
Сьогодні наш Господь Ісус Христос дає нам виразний наказ, що саме нам шукати і чим саме нам слід займатися насамперед. Сьогоднішнє наше Євангеліє розпочинається зі слів Божого Сина про служіння. Він каже, що є всього на всього два пани, яким можна служити.  І це – Бог або мамона.  Ви можете здивуватися і сказати, що мовляв, поклоніння мамоні стосується, напевне лише часу Христового земного служіння.  Проте це не так. Поклоніння мамоні продовжується повним ходом і в наш час.
Сучасний світ – яскравий представник поклоніння мамоні. Послухайте, як засуджує Господь Святий Дух вустами пророка Амоса  поклоніння мамоні: «Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, кажучи: «Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?» Господь присягнув славою Якова: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!» (8:4-7) Господь не забуде поклоніння мамоні могутніх цього світу!
Що сучасна Україна дуже відрізняється від Старозаповітного Ізраїлю? Можливо, в нас неділя – день святий і принаймні зранку не працюють базари та магазини? Чимало наших братів і сестер нарікають, що не можуть прийти до церкви недільного ранку саме через те, що змушеніпрацювати! Якщо до них існує примус, то ситуація набагато гірша з тими, хто добровільно вирішує попрацювати у святий день, аби якось поліпшити власне становище, удосконалити своє життя, поправити свій фінансовий стан. Це і є, любі брати і сестри, поклоніння мамоні.   Заплату за таке поклоніння Господь проголошує: «І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє. І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!» (Ам. 8:9, 10).
Думка про те, що цієї неділі я поліпшу власною працею власне таки становище, а наступної прийду на службу Божу, якраз і є тим, що засуджує сьогодні Бог Син, кажучи: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Але як нам жити?  Нам так багато всього потрібно для життя!
Справді? Але що потрібніше?  Господь каже нам сьогодні: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?» Що для вас важливіше атрибути життя чи саме життя? Одяг для тіла чи саме тіло?  І це дуже серйозне застереження від Творця. Він каже нам: «Виставляйте правильні пріоритети!» Ви і ваше життя – набагато головніші від усіх тих речей, за якими ви женетеся. Допоки не пізно, виставте правильні пріоритети!
Якщо не можете виставити їх самі, озирніться на довколишній світ. Господь перше наводить приклад з їжею. У нас є спокуса думати, що наша їжа – відповідальність лише наша особиста.  Проте Господь Ісус таку думку спростовує: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?»  Журба нічого не вирішить.  Як і не вирішить наших проблем із хлібом насущним нехтуванням Подателем хліба. І навпаки наш достаток прямо залежний від нашої надії на Нього, нашого поклоніння Йому.
Так само, власне кажучи, як і одяг. Божий Син засуджує наші клопоти про одяг: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»
Ми не даруємо власний одяг людям, яких ми шануємо та любимо. Тим більше ми не прикрашаємо свої домівки одягом у найурочистіші миті нашого життя.  Ми даруємо квіти.  Живі квіти ми використовуємо як прикраси. Квіти – створіння Божі. Звісно, селекціонери виводять різні нові сорти. Але вони використовують прекрасну основу і чудесний матеріал вже створений Богом. Господь прекрасно зодягає Свої рослини, квіти. Господь тим більше попіклується про одяг для Своїх дітей.
Наш Спаситель робить висновок: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно». Хтось може сказати: «Тобто я можу тепер не працювати і Бог мені дасть усе, що потрібне?» Ні – Господь тут не каже, аби ми не працювали. Він каже, аби ми не журилися і, аби ця журба на змушувала нас поклонятися мамоні, який нічого не дає.
Господь каже, аби ми замість журби, яка мимоволі ставить на перше місце в нашому житті мамону і відводить від істинного поклоніння Богові, надіялися на Нього і поклонялися Йому. Любили не мамону, не гроші, а Бога, Який створив нас і Який продовжує про нас піклуватися. Господь каже, аби ми трималися Бога і нехтували мамоною, а також служили Богові і покладалися на Його опіку, як той купець, який вирушив на виконання місії королеви Єлизавети. Якщо людина (навіть королева все одно залишається людиною) виконала своє слово, то тим більше Своє Слово виконає Бог. «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії», – каже Апостол Петро (1 Петр. 1:25).
А в кінці звучать найголовніші слова Спасителя. Він каже: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться». Найголовнішим пріоритетом нашим є Царство Боже і Божа праведність. Навіть якщо ми тут заробимо десятки або сотні мільярдів доларів, вони нічого не дадуть нам для нашого майбутнього, справжнього майбутнього. Жодна сума грошей не врятує українського олігарха від вічних мук у пеклі. Як і не врятують жодні кошти найбіднішого українського громадянина. Все людське життя, з людською праведністю обов’язково закінчується фізичною смертю і вічністю у вогняному озері зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубів (Мт. 22:13).
Вічне життя, радість, блаженство є лише у Царстві Божому. У Царство Боже може ввійти лише людина праведна, тобто людина зодягнена у праведність Божу. Господь каже, аби ми просто трудилися для цього життя, а справді шукали Його Царства і Його праведності. А де нам знайти Боже Царство?  Де нам шукати Божу праведність?
Господь каже нам, що далеко на пошуки вирушати не треба. Він каже: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:5, 6). А тим, хто народився згори, хто охрищений в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, тим, що вірують, Він каже: «Божеє Царство всередині вас!» (Лк. 17:21). Царство там де Цар Небесний – Ісус Христос.  Вам, що каєтеся в гріхах і надієтеся на Христа, Апостол Павло каже: «Ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим. 8:9, 10).  Він нас підбадьорює: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).
Царство – там де Цар.  Якщо Цар Христос живе всередині вас вірою, то й Царство Боже вже всередині вас.  Якщо ви у Христа зодягнулися, то ви зодягнуті у Його праведність. Аби ви були зодягнуті у Його праведність, Син Божий забрав на Себе усю нашу праведність, з усіма її гріхами та переступами і приніс Себе Самого в досконалу жертву на хресті.  В Його Ім’я вам дарується прощення. В Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого ви – виправдані.  В Його Ім’я ви маєте вічне життя. Праведний, каже пророк, житиме вірою в Христа.
Саме проти цього буде найбільше воювати диявол. Саме це найбільше непокоїть мамону. Саме для того, аби від вас відібрати Царство Боже і воскресіння до вічного життя у Царстві Небесному, такі титанічні зусилля на всіх рівнях ворог роду людського спрямовує на те, аби змусити вас втягнутися в перегони світу і журбу, яка неминуче з ними пов’язана.
Бо тоді наша віра слабне і в кінці, не маючи поживи, вона помирає, а з нею втрачається і Царство Боже і праведність Христова. Бо немає віри – немає Христа, не має Його праведності, немає Його Царства і воскресіння до вічного життя. А є лише марна гонитва за добрами цього світу, суєта суєт і шалені перегони до вічного вогню аду.
Наш Господь любить нас і бажає нам добра. Він хоче, аби ми жили вічно. Через це Він знову наголошує: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» І натомість запрошує нас щонеділі на святковий, щедрий банкет, де ми не лише чуємо Його Слово, але й куштуємо істинне Христове тіло та п’ємо істинну Христову кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері, аби бути одним із Христом, аби Царство Боже міцніло в нас і аби праведність Христова щонеділі покривала нас з голови до ніг та годувала нас поживою небесною повіки. А до того часу люблячий Бог даватиме нам усе необхідне для нашого життя в цьому світі. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).
Ukrainian Lutheran Church Українська Лютеранська Церква Лютерани Мартін Лютер Великий Катехізис протестанти