Пастир, який має Слово, краще прикрашений ніж сонце і зорі, як і Даниїл (12:3) каже: «а ті, хто привів багатьох до праведности, [будуть сяяти] немов зорі, навіки віків». Це правда в очах Божих і в очах святих ангелів та святих людей. Св. Іван Христитель, Петро і Павло кажуть, що такий – прекрасніший від усіх зірок, але світ зневажає його, як людину, що не має жодного значення. Через це тут ми мусимо розплющувати наші духовні очі і промовляти до таких зневажників: «Ви – свині. І якщо ви мене зжерете, тоді я буду пожертий. Але попри це, оскільки я вірую в Ісуса Христа, я маю Когось, Хто помститься за мене у славі. Бо слава моя і ризи мої – в Господі, Який називається Христос. Тож якщо ви зневажаєте мене і не вважаєте мене за гідного навіть вашого погляду, хай так і буде. Мені байдуже. Мені набагато приємніший навіть миттєвий погляд ангела Гавриїла, який дивиться на мене радісним обличчям, аніж якби десять царів дивилися на мене і мене цілували.  А Гавриїл і решта ангелів не лише вважають мене за дорогоцінний самоцвіт через те, що я навчаю Слову Божому, але й славлять мене та милуються мною. І цього мені достатньо».