Писання свідчать стосовно доктрини про створення те, що Бог творив людську природу не тільки перед гріхопадінням, але й після нього, і Він надає цій нашій природі та єству (або ж нашому тілу та душі) обрисів та форми так, що людина, відповідно до свого єства, яке складається з тіла та душі, тепер також є творивом і ділом Божим, хоча й це твориво було так жалюгідно спотворене та вражене гріхом, як це чітко показують свідчення з Писання (5 М. 32:6; Іс. 45:12, 54:5, 64:8; Дії 17:26; Йов. 10:8; Пс. 138:8, 139:15; Рим. 12:2; Об. 4:11).
Так само Лютер пояснює і формулює доктрину про створення у Малому Катехізисі. Через те, що прабатьківський гріх не є від Бога (оскільки Бог не є ні автором, ані виконавцем гріха), то він також не є і творивом чи ділом Божим, а диявольським. Тому, аби не богохульствувати, роблячи Бога автором гріха або диявола творцем нашої природи та єства (тобто нашого тіла та душі), але для того, аби побожно розрізняти між творивом і ділом Божим та творивом і ділом диявола, ми повинні розрізняти між природою чи сутністю наших тіла та душі (котрі є творивом і ділом Божим також і тепер, після гріхопадіння) і гріхом (котрий є спотворенням нашої природи і ділом самого диявола).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства