Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!   (Євангеліє від Св. Матвія 6:24-34). 

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу королева Єлизавета попросила якогось багатого купця здійснити важливу подорож від імені та заради англійської корони. Купець почав відмовлятися, кажучи, що довга відсутність  виявиться фатальною для його справи. «Ви займайтеся моїми справами», – відповіла королева, «а я займуся вашими».

Минув час. Наш купець повернувся, виконавши місію королеви. І виявив, що його справа через патронаж і опіку королеви значно виросла і він став значно багатшим, аніж був перед тим, як вирушити в подорож за дорученням англійської корони. Він займався головним, а все інше йому додалося.

Сьогодні наш Господь Ісус Христос дає нам виразний наказ, що саме нам шукати і чим саме нам слід займатися насамперед. Сьогоднішнє наше Євангеліє розпочинається зі слів Божого Сина про служіння. Він каже, що є всього на всього два пани, яким можна служити.  І це – Бог або мамона.  Ви можете здивуватися і сказати, що мовляв, поклоніння мамоні стосується, напевне лише часу Христового земного служіння.  Проте це не так. Поклоніння мамоні продовжується повним ходом і в наш час.

Сучасний світ – яскравий представник поклоніння мамоні. Послухайте, як засуджує Господь Святий Дух вустами пророка Амоса  поклоніння мамоні: «Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, кажучи: «Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?» Господь присягнув славою Якова: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!» (8:4-7) Господь не забуде поклоніння мамоні могутніх цього світу!

Що сучасна Україна дуже відрізняється від Старозаповітного Ізраїлю? Можливо, в нас неділя – день святий і принаймні зранку не працюють базари та магазини? Чимало наших братів і сестер нарікають, що не можуть прийти до церкви недільного ранку саме через те, що змушеніпрацювати! Якщо до них існує примус, то ситуація набагато гірша з тими, хто добровільно вирішує попрацювати у святий день, аби якось поліпшити власне становище, удосконалити своє життя, поправити свій фінансовий стан. Це і є, любі брати і сестри, поклоніння мамоні.   Заплату за таке поклоніння Господь проголошує: «І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє. І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!» (Ам. 8:9, 10).

Думка про те, що цієї неділі я поліпшу власною працею власне таки становище, а наступної прийду на службу Божу, якраз і є тим, що засуджує сьогодні Бог Син, кажучи: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Але як нам жити?  Нам так багато всього потрібно для життя!

Справді? Але що потрібніше?  Господь каже нам сьогодні: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?» Що для вас важливіше атрибути життя чи саме життя? Одяг для тіла чи саме тіло?  І це дуже серйозне застереження від Творця. Він каже нам: «Виставляйте правильні пріоритети!» Ви і ваше життя – набагато головніші від усіх тих речей, за якими ви женетеся. Допоки не пізно, виставте правильні пріоритети!

Якщо не можете виставити їх самі, озирніться на довколишній світ. Господь перше наводить приклад з їжею. У нас є спокуса думати, що наша їжа – відповідальність лише наша особиста.  Проте Господь Ісус таку думку спростовує: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?»  Журба нічого не вирішить.  Як і не вирішить наших проблем із хлібом насущним нехтуванням Подателем хліба. І навпаки наш достаток прямо залежний від нашої надії на Нього, нашого поклоніння Йому.

Так само, власне кажучи, як і одяг. Божий Син засуджує наші клопоти про одяг: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»

Ми не даруємо власний одяг людям, яких ми шануємо та любимо. Тим більше ми не прикрашаємо свої домівки одягом у найурочистіші миті нашого життя.  Ми даруємо квіти.  Живі квіти ми використовуємо як прикраси. Квіти – створіння Божі. Звісно, селекціонери виводять різні нові сорти. Але вони використовують прекрасну основу і чудесний матеріал вже створений Богом. Господь прекрасно зодягає Свої рослини, квіти. Господь тим більше попіклується про одяг для Своїх дітей.

Наш Спаситель робить висновок: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно». Хтось може сказати: «Тобто я можу тепер не працювати і Бог мені дасть усе, що потрібне?» Ні – Господь тут не каже, аби ми не працювали. Він каже, аби ми не журилися і, аби ця журба на змушувала нас поклонятися мамоні, який нічого не дає.

Господь каже, аби ми замість журби, яка мимоволі ставить на перше місце в нашому житті мамону і відводить від істинного поклоніння Богові, надіялися на Нього і поклонялися Йому. Любили не мамону, не гроші, а Бога, Який створив нас і Який продовжує про нас піклуватися. Господь каже, аби ми трималися Бога і нехтували мамоною, а також служили Богові і покладалися на Його опіку, як той купець, який вирушив на виконання місії королеви Єлизавети. Якщо людина (навіть королева все одно залишається людиною) виконала своє слово, то тим більше Своє Слово виконає Бог. «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії», – каже Апостол Петро (1 Петр. 1:25).

А в кінці звучать найголовніші слова Спасителя. Він каже: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться». Найголовнішим пріоритетом нашим є Царство Боже і Божа праведність. Навіть якщо ми тут заробимо десятки або сотні мільярдів доларів, вони нічого не дадуть нам для нашого майбутнього, справжнього майбутнього. Жодна сума грошей не врятує українського олігарха від вічних мук у пеклі. Як і не врятують жодні кошти найбіднішого українського громадянина. Все людське життя, з людською праведністю обов’язково закінчується фізичною смертю і вічністю у вогняному озері зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубів (Мт. 22:13).

Вічне життя, радість, блаженство є лише у Царстві Божому. У Царство Боже може ввійти лише людина праведна, тобто людина зодягнена у праведність Божу. Господь каже, аби ми просто трудилися для цього життя, а справді шукали Його Царства і Його праведності. А де нам знайти Боже Царство?  Де нам шукати Божу праведність?

Господь каже нам, що далеко на пошуки вирушати не треба. Він каже: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:5, 6). А тим, хто народився згори, хто охрищений в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, тим, що вірують, Він каже: «Божеє Царство всередині вас!» (Лк. 17:21). Царство там де Цар Небесний – Ісус Христос.  Вам, що каєтеся в гріхах і надієтеся на Христа, Апостол Павло каже: «Ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим. 8:9, 10).  Він нас підбадьорює: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).

Царство – там де Цар.  Якщо Цар Христос живе всередині вас вірою, то й Царство Боже вже всередині вас.  Якщо ви у Христа зодягнулися, то ви зодягнуті у Його праведність. Аби ви були зодягнуті у Його праведність, Син Божий забрав на Себе усю нашу праведність, з усіма її гріхами та переступами і приніс Себе Самого в досконалу жертву на хресті.  В Його Ім’я вам дарується прощення. В Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого ви – виправдані.  В Його Ім’я ви маєте вічне життя. Праведний, каже пророк, житиме вірою в Христа.

Саме проти цього буде найбільше воювати диявол. Саме це найбільше непокоїть мамону. Саме для того, аби від вас відібрати Царство Боже і воскресіння до вічного життя у Царстві Небесному, такі титанічні зусилля на всіх рівнях ворог роду людського спрямовує на те, аби змусити вас втягнутися в перегони світу і журбу, яка неминуче з ними пов’язана.

Бо тоді наша віра слабне і в кінці, не маючи поживи, вона помирає, а з нею втрачається і Царство Боже і праведність Христова. Бо немає віри – немає Христа, не має Його праведності, немає Його Царства і воскресіння до вічного життя. А є лише марна гонитва за добрами цього світу, суєта суєт і шалені перегони до вічного вогню аду.

Наш Господь любить нас і бажає нам добра. Він хоче, аби ми жили вічно. Через це Він знову наголошує: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» І натомість запрошує нас щонеділі на святковий, щедрий банкет, де ми не лише чуємо Його Слово, але й куштуємо істинне Христове тіло та п’ємо істинну Христову кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері, аби бути одним із Христом, аби Царство Боже міцніло в нас і аби праведність Христова щонеділі покривала нас з голови до ніг та годувала нас поживою небесною повіки. А до того часу люблячий Бог даватиме нам усе необхідне для нашого життя в цьому світі. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).